Японська мова/Японська система письма

Японська мова використовує три різні системи письма одночасно. Існує два алфавіти, що складаються із складів—хіраґана і катакана—що має символи, які дозволяють записати кожну базову мору (склад.) Разом із записом слів по складах також використовують канджі, ієрогліфічну систему письма історично запозичену із Китаю. Однак, канджі значно змінилися від часів їх запозичення, тому не рекомендується вивчати їх Китайське і Японське написання одночасно.

Приклад:

Японською	Українською	Прочитання	Примітки
私はテレビを見ます	я дивлюсь телевізор	ваташі ва теребі о міру	は - хіраґана テレビ - катакана 私 - канджі

Канджі

Канджі це логограми (зображення, які записують цілі слова), або символи, кожен з яких представляє окрему морфему (слово чи частину слова.) Як правило, кожен канджі представляє рідні для японської мови морфеми, а також запозичені китайські морфеми. Це означає, що кожен канджі як правило має дві або більше варіантів вимови. Тобто кожен окремий конкретний 漢字(かんじ)　(канджі) має множину різних прочитань.

漢字 як правило має два типи читання:

音読み(おんよみ) (он'йомі)
訓読み(くんよみ) (кун'йомі)

音読み(おんよみ) прочитання є наближеним варіантом звучання китайських слів, як зокрема саме слово 漢字(かんじ). Це прочитання як правило використовується для слів складених із декількох канджі, крім прізвищ людей, в яких використовується 訓読み(くんよみ)-прочитання. Канджі можуть мати декілька прочитань 音読み(おんよみ). Деякі канджі, що мають суто японське походження не мають он-читання. 訓読み(くんよみ) це прочитання що відповідає рідному японському звучанню, що відповідає за змістом даному 漢字(かんじ). Так само може бути декілька кун-читань даного канджі, або жодного.

Хоча існує більше ніж 50000 漢字(かんじ), Японський уряд затвердив список із 1945 так званих 漢字(かんじ) для “щоденного використання”, або 常用漢字(じょうようかんじ) (Дзьойо кандзі) що рекомендується використовувати в публікаціях, газетах та на телебаченні, але як правило рекомендується що доросла людина має розпізнавати близько 3000 різних канджі.

Кана

Китайські ієрогліфи з яких виникли сучасні символи хіраґана. At the top of every triplet is the original Chinese character, in the middle is a simplified cursive form, and at the bottom is the modern day хіраґана.

Хоча китайські ієрогліфи стали в нагоді для записування мови, яка має так багато слів з однаковим звучанням (омофонів), відмінювання слів в японській мові потребує обов'язкового вжитку фонетичного письма, щоб вказувати ці різні форми відмінювання. Раніше для записування різних варіантів вимови і для запису японських слів, яких бракувало в китайській мові, використовувалася певна множина китайських символів, Манйоґана. Десь близько у 800 рр н.е це написання розвинулося і з'явилося курсивне письмо - хіраґана.

Цей спосіб письма використовувався здебільшого у поезії, а також його використовували жінки, але не мало загальноприйнятого вжитку і було не припустиме для написання історичних документів або наукових праць.

Інша форма написання, катакана також набула розвитку із китайських символів, деякі з них виникли з тих самих символів що і хіраґана, а деякі ні. Цим можна пояснити подібність між деякими символами хірагани і катакани, в той час як деякі з них повністю відрізняються. Катакана в основному використовується для запозичених слів іноземного походження. Іншими словами, катакану можна розглядати як деякий еквівалент ще одного написання складів, як наприклад у нашій мові існує різний вигляд друкованих літер і написання цих літер курсивом.

Ці два типи письма мають загальну назву кана (仮名(かな)). Обидві записують склади, тому не існує окремих приголосних звуків, за винятком одного звуку; назального н/м, який в багатьох випадках звучить дуже подібно до вимови літери “н.” Кожна кана містить по 45 символів і вони як правило систематизовані у таблицю, що називається Ґодзюон (五十(ごじゅう)音図(おんず), п'ятдесят звуків) але деякі звуки з цієї таблиці yi, ye, wi, wu, we є застарілими і не вживаються у сучасній японській мові,тобто фактично існує 45 звуків. n не рахують, бо вона не являє собою мору.

Детальніше див. Японська мова/Таблиці кана

Знаки пунктуації

Поширеними розділовими знаками при написанні є кома "、" що розділяє два сполученні речення, і знак повної зупинки "。" що вказує на кінець речення. Для того, щоб розділити слова, які читач може не розділити між собою або не знати як прочитати (найчастіше використовується у випадках, коли декілька слів іноземного походження записані послідовно катаканою), використовується точка по середині "・". Замість лапок використовуються дужки "「" and "」".

Приклади

Японською	Українською	Прочитання	Примітки
「ウィキペディアは、オンライン百科事典である。」	Вікіпедія - це онлайн-енциклопедія.
「キャント・バイ・ミー・ラヴ」	Не можна купити собі кохання.	Кянто баі міі раву

Порядок написання

Японські символи традиційно писалися пензликом, а вже згодом ручкою чи олівцем, тому порядок написання штрихів кожного символу є важливим. Під час рукописного написання, і зокрема при написанні у курсивному чи каліграфічному стилях, використання правильного порядку штрихів є основоположним і необхідним. Крім того, деякі символи виглядають дуже схоже але по різному пишуться. Якщо при вивченні мови практикувати і читання і написання одночасно, стає легше розрізнювати ці символи, практикуючи лише читання це може даватися не просто.

Каліграфічне написання ієрогліфів є окремою темою вивчення, якій слід присвятити окремий підручник.