Вікіпідручник

Щоденник

Щоденник (застаріла назва діаріуш, діарій) — літературно-побутовий жанр, відомий з давнини, котрий фіксує побачене, почуте або є описом пережитих подій, що стлися нещодавно. Фіксацією актіальних подій щоденник відрізняється від мемуарів, котрі є спогадами минувшини. Лише з часом збережений старовинний щоденник може перейти у розділ мемуарної літератури. Прообрази паперових щоденників відомі з сивої давнини.

Архітектор Нікодемус Тессін. Щоденник часів перебування у Європі з малюнками, 1688 р. Національна бібліотека Швеції.

Щоденник може бути фрагментарним, нерегурярним (нещоденним), коли його поповнюють раз від разу або тільки у первний період (початок кохання, фіксація зустрічей з відомими і значимими особами, в період творчого піднесення, на період подорожі у чужу країну).

Щоденник може бути регулярним і щоденним або комбінувати нерегулярність з регулярними записами і додатками. Осбиста галузь щоденникарства — щоденники творчіх осіб, художникв, архітекторів, що можуть мати окрім записів малюнки, начерки, іноді фотографії. Все це підвищує мистецьку якість щоденника і його значимість як історичного і творчого документа.

Історія або щоденні записи астрологів

ред.
 
Глиняна табличка з Вавилону, датована 164 роком до н. е. Британський музей, Лондон.

Спроби вести щоденні записи відомі в культурах з розвиненою писемною культурою. Розкопки на територіях сучасної держави Ірак, цієї батьківщини декількох стародавніх цивілізацій, надали європейським науковцям тисячі глиняних таблиць. Потрощені і викинуті або ретельно складені в стародавніх чи то «бібліотеках», чи то архівах, вони до паперових носіїв інформації зберегли сторінки минувшини. Серед вивезених в Британський музей в Лондоні опинились тисячі фрагментів глиняних таблиць з клінописом. Серед них і знайшли щоденні записи якогось вавилонського астролога (і астронома) з ретельними записами спостережень за зірками та відомими тоді планетами (тобто «мобільними зірками») та магічні тлумачення зв'язку руху зірок із тогочасними подіями. Серед побутових записів і навіть вказівок на тогочасні ціни на зерно знайдені і згадки про появу армії Александра Македонського та перші битви між вавилонянами, персами та греками-чужинцями, датовані 331 роком до н.е.

Щоденники на паперових носіях

ред.

Щоденники в сучасній формі на паперових носіях виникають в протестантських країнах Європи. Цьому сприяли протестантські настанови управління «внутрішнім світом» вірянина, його звітом в зробленому за день перед Богом, передуманого і відчутого. Логічно, що перший такий щоденник належав протестанту-англійцю. Ним був Семюел Піпс (1633—1703).

Піпс починав як бідняк, але вдало піднімався наверх кар'єрою чиновника, був обраний до британського Парламенту, в 1679 переобраний, але за звинуваченням у співучасті у змові, точніше — за намовою ворогів і заздрісників, звільнений і на кілька місяців був ув'язнений у лондонському Тауері. 1683 року був посланий з місією в місто Танжер, з 1684 — він секретар самого короля з військово-морських справ, активно сприяв створенню в імперії сучасного флоту при Карлі, а з 1685 — при Якова II Стюарті. В 1689, після відсторонення від влади і втечі з країни короля Якова і обрання королем голландця-протестанта Вільгельма Оранського, Піпс програв на парламентських виборах, був змушений покинути високу посаду. За підозрою в симпатіях до короля вигнанця Якова піддався короткочасному ув'язненню у 1689 та 1690 роках. Відійшов від публічного життя, а в 1700 покинув Лондон, усамітнившись у своєму маєтку, де через кілька років і помер. Йому було що пригадувати і описувати.

Семюел Піпс приятелював з британськими науковцями Ісааком Ньютоном і Робертом Бойлем, Джоном Драйденом і математиком та архітектором Крістофером Реном. Він грав в карти, займався живописом, складав вірші. Але найвизначнішим здобутком його життя став «Щоденник», який писав у 1660–1669 роках і в якому з властивою йому сумлінністю відтворив як загальні катастрофи — Велику лондонську чуму 1665 і Велику лондонську пожежу 1666, бої між народами (Друга англо-голландська війна 1665–1667), політичні колізії і придворні чвари, так і подробиці власного побуту, дієти, власних любовних авантюр та інше. Піпс перестав вести записи через проблеми із зором, а диктувати їх сторонній особі не хотів. Його щоденник — з політичних і родинних міркувань — був зашифрований за системою Томаса Шелтона і зберігався незмінним у бібліотеці коледжу Св. Магдалини до початку 19 ст. Записи були розшифровані текстологом Джоном Смітом. Вперше «Щоденник» Піпса видано 1825 року, в добу романтизму, коли культура ведення щоденників набула розповсюдження.

Інтернет щоденники та блоги

ред.

Коли інтернет став загальнодоступним, дехто почав використовувати його як медіум для записів подій свого життя, з можливістю мати додаткову аудиторію. Першим онлайн щоденником вважається «Open Diary» Клаудіо Пінханеза, що оприлюднювався на сайті MIT Media Lab з 14 листопада 1994 року до 1996.

Обрані файли (галерея)

ред.
  •  
    Зразок саморобного кишенькового щоденника студента від 1978 року, обкладинка з використанням кольорових олівців.
  •  
    Щоденник німецькомовного користувача вікіпедії, фото 2013 р.
  •  
    Щоденник пані А. Достоєвської, видання 1923 р.
  •  
    Щоденник Емілі Шор, 1838 р., фото 2014 р.
  •  
    Щоденник японського придворного Мороморі кінця 14 ст. у вигляді сувоя, фото 2014 р.
  •  
    Комплект готових до вжитку друкарських щоденників різного розміру, фото 2014 р.

Відомі особи, що роками вели щоденники

ред.

Джерела та література

ред.
  • Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
  • М. А. Кузмин. Дневник 1934 года. СПб: Издательство Ивана Лимбаха, 1998.
  • А. Бенуа, «Мои воспоминания». В пяти книгах. т.1 и т.2. Изд. второе, доп. М., Изд. «Наука», 1990 (створені з колишніх щоденників).
Отримано з https://uk.wikibooks.org/w/index.php?title=Щоденник&oldid=26822