Церковнослов'янська мова

Церковнословенська мова або церковнослов'янська мова, книжна словенська мова та ін. - історично одна з найпоширеніших книжних мов, поряд з грецькою і латиною на теренах Руського господарства (великого князівства) зі столицею в Києві староруської епохи, яка вплинула на появу і розвиток староруської, литовськоруської (білоруської), російської і української мов. Штучна мова, створена преподобними Кирилом і Мефодієм з метою проповіді серед словен (слов'ян) східного, грецького християнства і перекладу на цю мову церковних книг, перш за все Святого Письма, найперше Псалтирі, Євангелія і Апостола.

Багато літературних пам'яток виданих чи поширених на території сучасної України були написані церковнослов'янською мовою. Серед них «Апостол» (1574) і «Острозька Біблія» (1581). Водночас прочитання церковнослов'янської літератури особою, що знає українську мову, ускладнене через:

1. Алфавіт церковнослов'янської мови.
2. Діактричні знаки, зокрема:
   • Титли.
   • Літерні титли.
   • Наголоси і знаки м'якості/твердості.
3. Незвичну лексику.

Літерні титли

Літерні титли читаються як літери, які вони представляють. У таблиці наведені приклади літерних титлів за «Лексисом» Лаврентія Зизанія (1596):

Літера	Зображення	Текст	Нотатки
б		лобжу, цілую.
в		дрєвлє, давно оных давных часов.	виглядає як п̃
г		недуг, хороба.	зауважте: титла написана ліворуч від голосної, після якої вона написана
д		труд, праца.
ж		враждую, ворогую.
з		баня, лазня.	нагадує «м» або похилене ліворуч «з»
к		мрак, морокъ.
л		полкъ, обозъ.
м		Мєсть, помста.	виглядає як скорописне «щ»
н		кощунство, жартъ.
р		дар, подарок.
с		благодать, ласка.
т		Да будет, нехай бы такъ было.	виглядає як мала літера «високе те» (ᲄ)
х		в діяніях апостолских в главі 14
ч		врач, лікар, докторъ.