Управління та безпека

Принцип еволюції полягає у тому, що елементи біосфери адаптуються відповідно до змін середовища не відразу, а із певною затримкою. Таким самим чином системи захисту від засобів нападу можна розглядати як пристосування: засоби захисту виробляються у відповідь на засоби нападу не відразу, а із певною затримкою. Постає закономірне запитання: чи є сенс, наприклад, розкривати зміст кореспонденції терористів, чи, можливо, є зміст запеленгувати й відправити на відповідні координати ракету безвідносно до будь-якого змісту їх розмови? Відтак поле бою, як правило, нашпиговується давачами електромагнітного випромінювання (ЕМВ) для визначення місцярозташування джерел ЕМВ (методом триангуляції). Єдине запитання, яке може цікавити - це куди, у яке місце бити. Цей приклад показує, що оборонна стратегія - це програшна стратегія. Ефективною оборонною стратегією може бути лише одна, яка полягає у прихованні самого факту існування будь-яких формувань та системи засідок. При цьому справджується відома мудрість Сунь Цзи, за якою можливість програти зосереджена у самому собі, а можливість перемоги зосереджена у противнику. Хто нападає першим - той виграє час, відтак справджується народна мудрість: якщо знаєш що буде бійка, бий першим. Частіше передбачити конфлікт (час наступу противника) неможливо, відтак доводиться розглядати оточуюче середовище a priori як агресивне; зовсім не обов'язково фізично бити по противнику, не дочекавшись нападу з його боку, достатньо зіграти на його слабкостях й відняти частину його можливостей, підсунувши (запропонувавши) відповідні можливості (з точки зору теорії альтернативної вартості) не прямо, а через його внутрішнє (довірене) середовище. Спір, конфронтація, дискусія - процес затвердження противника у його хибних переконаннях, уявленнях (зокрема, й стосовно його власних можливостей, спроможностей). Відтак однією з основних задач є вплив на зміст відомостей, на основі яких противник здійснює планування бойових дій, оцінюючи свої спроможності.

ВступРедагувати

Ігри з спільним ігровим фондом бувають двох основних видів: із незмінюваним у процесі гри фондом, та із змінюваним. Фонд гри у покер утворюється, наприклад, шляхом грошових внесків учасників; у цьому випадку фонд гри - це утворюваний внесками гравців виграш, тобто сума внесків кожного з учасників гри. Цей фонд не змінюється під час гри. У випадку ж війни фондом гри є, перш за все, інфраструктурні об'єкти ворогуючих сторін та бойові одиниці, що можуть бути захоплені в ході бою. Зрозуміло, що під час війн успільнена інфраструктура обох сторін (фонд гри) може постраждати, відповідно й зменшується фонд гри - той виграш, на який може претендувати одна із сторін конфлікту за умови перемоги.

Теорія управлінняРедагувати

Нехай   - рішення рівнянь   відповідно. Тоді сума   буде рішенням рівняння   Оператор   називається лінійним, і для будь-яких   справджується рівність   (адитивність) та для будь-яких   й   справджується рівність   (однорідність). Ці дві властивості лінійного оператора еквівалентні наступній властивості:   де   та   Використовуючи властивість адитивності, отримуємо  

У фізичних системах, які описуються лінійним оператором   функція   характеризує зазвичай вплив зовнішньої сили на систему. Тому у лінійних системах результати впливу зовнішніх сил додаються (суперпозиція).

Сформульований принцип накладання (суперпозиції) є характеристичною властивістю лінійних систем. Якщо для декотрої системи справджується принцип накладання, то за декотрих загальних припущень відносно оператора   можна сказати, що ця система є лінійною.

Стан об'єкта задається (на кожний момент часу) числами   які називаються фазовими коордиатами об'єкта. Наприклад, за розгляду прямолінійного руху автомобіля стан автомобіля можна охарактеризувати двома числами: пройденою відстанню   та швидкістю руху   ці дві величини змінюються з плином часу не самовільно, а під впливом волі водія, який може за своїм бажанням керувати роботою двигуна, зменшуючи чи збільшуючи силу, розвинуту двигуном   Таким чином, стан автомобіля характеризується трійкою   У електричній прасці із терморегулятором координатами будуть сила струму   й температура нагріву  , тобто пара   а керуючим параметром - положення терморегулятора.

Рух об'єкта полягає з математичної точки зору у тому, що його стан з плином часу змінюється, тобто   є змінними величинами (функціями часу). Рух об'єкта управління відбувається не самовільно, ним можна керувати; зокрема, об'єкт управління повинен бути наділений "кермами", положення яких характеризується (у кожний момент часу) числами   ці числа називаються керуючими параметрами.

 
Функції системи

Однією із основних задач, які виникають при створенні системи управління, є прогнозування її властивостей (функцій). Функція системи - сукупність результатів впливів, здійснюваних даною системою на середовище, на інші системи та на саму себе. Цією характеристикою визначається роль, яку відіграє система у надсистемі, і місце, яке вона займає серед оточуючих об'єктів. Основна функція - це призначення системи. Неосновні функції - ситуативні й тимчасові, а основна функція - постійна. Зміна основної функції означає докорінну зміну системи. Негативні неосновні функції перешкоджають виконанню системою своєї основної функції, а позитивні сприяють; негативні є лише супутніми, але породжуються системою. У нейтральних функціях може приховуватися позитивний чи негативний потенціал, який може проявлятися за певних умов. Ефективність системи - кількісна або якісна характеристика, яка дозволяє робити висновок про ступінь виконання системою притаманних їй функцій. Коли основна функція виражається через її цільову спрямованість, ефективність відображає ступінь досягнення системою своїх цілей.

Процес управління здійснюється шляхом повідомлення об'єкту управління спеціально організованих зовнішніх впливів ("середовищних"), що змінюють декотрі його властивості.

 
Модель лінійної системи

Основним методом прогнозування функцій систем є застосування математичних моделей. Математична модель елемента спрямованої дії має вигляд   де   - алгоритм (частково впорядкована множина у відповідності із пріорітетами дій),   - аргументи. При цьому мається на увазі, що аргумент   відтворює у деякому сенсі вхід елемента, а   - впливаючі на нього збурення;   - вихід.

Якщо через   позначити множину значень   за яких властивості (стан) об'єкта задовільняють вимогам, а через   - множину значень   які реально можуть бути досягнутими у процесі функціонування об'єкта, то мета управління може бути визначена співвідношенням   Якщо це співвідношення справджується без будь-якого втручання ззовні, то процес управління стає зайвим. Застосування управління стає необхідним, якщо на об'єкт впливають чинники (збурення), які приводять до порушення даного співвідношення. На практиці керуючі впливи (управління)   здійснюються декотрим регулятором, у загальному випадку пов'язаним із станом об'єкта та прикладеними до нього збуреннями. При цьому сам регулятор може зазнавати збурень.

Варто зауважити, що інколи доводиться розрізняти регулювання та управління. Управління - вироблення керуючих рішень до розвитку керованого процесу (управління здійснюється на основі попереднього планування, моделювання керованого процесу). Регуляція - вироблення керуючих рішень в залежності від особливостей розвитку керованого процесу (в тому числі саморегулювання в залежності від плину керованого процесу). Цільова спрямованість системи визначається управлінням, тобто сукупністю узгоджених керуючих рішень (планування), породжуючих систему у її зв'язку із середовищем, у якому вона функціонує. Автоматична регуляція (адаптація системи) полягає у здатності системи виконувати основну функцію при збуреннях, які повідомляються системі середовищем (за взаємодії функцій системи із середовищем), тобто у її стійкості. Загальновідомим афоризмом є вислів Чарльза Дарвіна про те, що виживає той, хто добре пристосовується до мінливих умов. Аналогічний сенс має висловлювання К.Гельвеція: «Я продовжую ще вчитися, — писав К. А. Гельвецій, — моє виховання ще не завершене. Коли ж воно закінчиться? Коли я не буду більше здатним до нього: після моєї смерті. Все моє життя і є, власне, тривалим вихованням».

Під елементом спрямованої дії розуміється фізичний об'єкт, що має вхід   (векторний) та вихід   (векторний), фізична природа яких є довільною. При цьому припускається, що вхід   декотрим чином впливає на вихід   однак зворотного впливу   на   немає.

Зворотний зв'язок - вплив результату функціонування будь-якої системи на характер її подальшого функціонування. По характеру дії зворотні зв'язки ділять на негативні й позитивні. Негативні зворотні зв'язки прагнуть повернути систему у стійкий стан після відхиляючих впливів й складають основу так званих адаптивних механізмів функціонування систем будь-якої природи. Наявність позитивного зворотного зв'язку не усуває виникаючі у системі зміни після відхиляючих впливів, а навпаки, приводить ще до більш сильного відхилення системи від свого стійкого стану. Як позитивні, так і негативні зворотні зв'язки бувають детермінованими та випадковими, стабільними й нестабільними, зосередженими (кумулятивними) й розосередженими, запізнюваними й випереджуваними, посилюючими та послабляючими (компенсуючими), транслюючими та перетворюючими. Комбінуючись й сповнюючись конкретним змістом, зворотні зв'язки утворюють нескінченну множину механізмів, які формують цілісні властивості систем, а також визначають характер їх поведінки. Присутність у спостережуваному довільному явищі зворотних зв'язків порушує лінійну причинно-наслідкову логіку його аналізу. У такому явищі причина стає наслідком та, навпаки, наслідок стає причиною. Ситуація причинно-наслідкової інверсії свідчить про існування у досліджуваному об'єкті самоорганізації.



Рефлексивне управлінняРедагувати

У суспільних системах керування здійснюється шляхом дистрибуції переконань. Переконання доставляються не лише шляхом передачі об'єктам управління відповідних імперативів, розпоряджень письмово, але й песередництвом гри. Взагалі, під управлінням розуміється процес організації такого цілеспрямованого впливу на об'єкт, в результаті якого цей об'єкт переводиться у бажаний (цільовий) стан. Говорячи про управління як цілеспрямований процес, не можна обійти стороною того, чиї інтереси реалізуються у процесі управління. Для цього необхідно увести поняття суб'єкта, який є джерелом цілей, що релізуються за управління. Ці цілі у суб'єкта виникають під тиском життєвих обставин (потреб), пов'язаних із його життєдіяльністю та взаємодією із об'єктом управління.

Під ціллю (множиною цілей), які повинні реалізуватися за даного управління, є моделями майбутнього, тобто декотрого стану об'єкта (об'єктів), який є бажаним споживачу цього стану. Суб'єкт сприймає оточуюче середовище як скінчнний набір його параметрів,   кожний з яких цікавить суб'єкта й може бути ним змінений. Інакше кажучи, ситуція, що сприймається суб'єктом, завжди керовувана:   де   - управління.

 
Під   розуміється відсутність управління у просторі ситуацій, тобто самочинний плин подій (під впливом інших суб'єктів управління)

Розгляньмо простір ситуацій   який утворюється вказаними параметрами   кожна точка якого визначає деяку конкретну ситуацію, що склалася навколо суб'єкта. Через цей ситуаційний простір   суб'єкт й сприймає оточуюче його середовище та різні об'єкти. Дрейф ситуації, викликаний зміною (еволюцією середовища), пов'язаний із дією інших суб'єктів управління, приводить до зміщення точки   уздовж деякої траекторії.