Ремонт квартири/Унітаз

Унітаз — 100 років фаянсовому виробу
Одне з важливих місць вашого будинку — це туалет, тому варто надати увагу його облаштуванню — вибору і установці унітазу, оскільки без нього важко представити інтер 'єр будь-якої квартири і своє життя навіть на один день: від того, як працює унітаз, залежить ваш настрій і затишок у вашому будинку.

Історія

Вперше повідомлення про громадські туалети з'явилися в Стародавньому Римі. Туалети на вулиці і при термах, що оброблялися мармуровими і керамічними плитами, а іноді ще й прикрашалися розписом. Нечистоти йшли в стоки під сидіннями, з яких вимивалися проточною водою і неслися за системою труб в спеціальні колектори — клоаки. У епоху Відродження починає набирати темпи будівництво міських систем каналізації. Хоча найпопулярнішою залишається нічна ваза, що до XVIII століття вже була справжнім витвором мистецтва, інколи фаянсові нічні горщики розписувалися і прикрашалися інкрустацією. Думка титанів Відродження не могла обійти проблему туалету. w:Леонардо да Вінчі, запрошений до двору короля Франсуа Першого, був настільки приголомшений паризьким смородом, що спроектував спеціально для свого патрона туалет зі змивом. На жаль, як і у випадку з вертольотом і підводним човном, Леонардо на століття випередив свій час. Креслення так і залишилися на папері…

У 1590 році сер Джон Гарінґтон створив для королеви Єлизавети І робочу модель туалету з бачком і водяним резервуаром — майже таким, яким ми знаємо його сьогодні. Проте, як пишуть історики, винахідник допустив дві кардинальні помилки. Перша полягала у тому, що предок нинішнього ватерклозету сильно смердів, на що нерідко скаржився монарх. Друга: винахідник назвав :вое дітище «Метаморфоза Аякса» (на англійському сленгу «яке» означає нужник), що сучасниками розумілося як метаморфоза трону, через що королеві довелося вислухати немало жартів.

Виробництво фаянсових унітазів почалося в Іспанії в 1909 році. На початку минулого століття там було організовано акціонерне товариство по електрифікації країни під звучною назвою ипііав («єдність», «союз»). А заразом гончарі відливали унітази. З цього клейма назва гігієнічного виробу і пішло по світу.

Параметри вибору

Тип змивання води. Сьогодні існує два основні типи змивання: пряме змивання — вода із змивного бачка не змінює напрям руху; зворотне (кругове) змивання — вода, протікаючи напіввідкритими каналами раковини, змінює напрям руху на протилежне початковому і повністю омиває всю раковину. Для споживача основна різниця полягає в галасливості, ретельності і гігієнічності процесу змивання — унітази зі зворотним змивом виконують цю роботу значно якісніше, ніж унітази з прямим змиванням.

Залежно від технологічного і дизайнерського виконання всі унітази, представлені на вітчизняному ринку, можна умовно розділити на три групи: економ-, бізнес- і еліт-клас.

До групи економ-класу відносяться вироби вітчизняного виробництва. Основним недоліком вітчизняних унітазів вважається важільний злив. Наповнення бачка водою супроводжується сильним шумом, а фаянсова поверхня вимагає до себе пильної уваги і регулярного копіткого чищення. Головним достоїнством подібних виробів є їх ціна. Проте умови ринку, що примусили вітчизняних виробників конкурувати не тільки між собою, але і з іноземними фабриками, привели до того, що українська сантехніка поступово почала «набирати висоту» і удосконалюватися відповідно до загальноприйнятих світових стандартів. На сьогоднішній день найбільш популярні унітази з вертикальними стінками чаші, які легше чистити, тому що на поличці горизонтальної чаші застоюється вода, утворюючи іржаву пляму, що важко змивається.

До групи бізнес-класу відносять імпортну сантехніку. Проте далеко не всю. Цієї категорії удостоєні польські, чеські, словацькі і турецькі вироби. Зокрема, чеські унітази чудово знайомі українському споживачу. Вони відрізняються добротною якістю і цілком задовільним дизайном. Крім того, чеська продукція, зважаючи на давню присутність на нашому ринку, історично розрахована на наші умови. Вартість унітазу, виробленого в країнах колишнього радянського соцтабору, коливається в межах 140—200 доларів, залежно від рівня технічного оснащення тієї або іншої моделі.

Унітази бізнес-класу оснащені бачками, які наповнюються з пониженим рівнем шуму. На ринку представлені моделі з прихованим підведенням комунікацій, від чого виграє дизайн і значно спрощується чищення. Утримувати унітаз в чистоті також допомагає система глибокого змиву. Варто відзначити, що вся імпортна сантехніка оснащена кнопковим зливом, а багато моделей і подвійним зливом, тобто одночасно звичним і економним: звичний — 4 літри і економічний — 2,4 літри, що відповідає санітарним нормам для житлових приміщень. Використання економічного режиму істотно знижує витрату води (приблизно на 12 500 літрів на рік) і відповідно зменшує навантаження на очисні споруди.

Продукція еліт-класу представлена виробами з Англії, Швеції, Фінляндії, Німеччини, Італії, Іспанії, Франції, Швейцарії. Більшість унітазів елітної серії виробляється з порцеляни, сировиною для якої служить біла глина. Порцеляна відрізняється від фаянсу тим, що майже не вбирає воду і запахи, і додає виробам бездоганно білий колір. Дорога, якісна сантехніка покривається спеціальним волого- і брудовідштовхуючим шаром. Унітази звичайно забезпечені спеціальними системами зливу, що дозволяє відмовитися від роботи по очищенню чаші, і системою для фільтрації води. Більшість з них оснащена подвійною системою зливу з можливістю регулювання кількості води, що спускається, за бажанням покупця. Майже у всіх підлогових унітазах, якщо тільки це спеціально не обіграється дизайнером, приховане підведення комунікацій.

Підвісні і підлогові унітази

Крім градації на три класи, унітази можна розділити на два типи, залежно від способу установки: традиційний підлоговий і оригінальний настінний. Якщо умивальники, що «висять» над підлогою нам добре відомі з дитинства, то унітази ми звикли бачити, надійно закріплені на основі. Проте, віяння технічного прогресу поступово ламають наші уявлення. Підвісна сантехніка, і зокрема унітази, поволі, але вірно завойовують довіру вітчизняних покупців.

Іноземні інженери, розробляючи модель «плаваючого в повітрі» унітазу забезпечили її дуже привабливими характеристиками. Деякі переваги підвісних моделей очевидні. Наприклад, з першого погляду видно, що ванні кімнати з підвісною сантехнікою відрізняє якась повітряність і легкість, такий «літаючий» ефект. Через те, що площа підлоги не зайнята устаткуванням, приміщення виглядає просторішим. Дуже виграє плитка, візерунок якої добре є видимим на підлозі і стінах. Не видно підключень, іржавих труб і замкових вентилів.

При цьому необхідно розвіяти міф, пов'язаний з підвісною сантехнікою. Вона не обов'язково дорога. Є недорогі рішення, на рівні економ-класу, в яких підвісний унітаз коштує ненабагато дорожче за сто доларів. Проте, до цього доведеться додати вартість системи інсталяції, яка коштує близько 200 доларів. Але як альтернативу можна використовувати не дорогу систему інсталяції, а спеціальні скоби, на які можна навісити унітаз і бачок, іноді ці скоби поставляються в комплекті з самими моделями. А також, залежно від того, наскільки важливо майбутньому власнику спостерігати бачок, можна вибрати модель або з бачком, або без такого. Звичайно, без бачка — це перебільшення. Насправді, моделі «без бачка» такими все-таки оснащені, але заховані або в спеціальний короб, або вмонтовані в стіну, так, щоб бути непомітними. За сприятливих умов (наприклад, за наявності короба, куди можна вмонтувати зливний бачок) такі моделі істотно заощаджують простір ванної кімнати.

Матеріал

Звичайно унітази виготовляють на тих же фабриках, де виготовляють і ванни, і душові піддони, і умивальники. Часи, коли їх робили на посуд них виробництвах, давно пройшли. Сьогодні поважаючий себе виробник прагне запропонувати своїм замовникам повний спектр сантехнічних виробів під однією торгівельною маркою.

При цьому схожість всієї сантехніки вельми умовна. Так, наприклад, багато світових фабрик пропонують сьогодні заможним покупцям ванни, виготовлені з «м'якого» акрилу або умивальники з гнутого, скла. Унітази з цих матеріалів не виготовляють. Звичайно їх виконують з кераміки (для побутового використовування) або сталі (наприклад, в літаках або потягах). Якість керамічних виробів визначається, в першу чергу, сировиною, випаленням і досконалістю технології. Нерівномірне, неглибоке випалення є причиною прихованих дефектів, які в самий невідповідний момент розвертаються в тріщину.

Спосіб випуску води в каналізацію

Косий випуск води в каналізацію, який забезпечується трубою, направленою вниз під кутом 30 градусів, зустрічається досить часто, особливо у вітчизняній продукції. Вертикальний випуск води в каналізацію забезпечується трубою, що виходить в підлогу, для чого необхідна відповідна система каналізації. Тому найчастіше ця система випуску використовується в індивідуальній забудові. Горизонтальний випуск води в каналізацію часто називають універсальним, оскільки за допомогою перехідника трубу можна виводити як в стіну, так і в підлогу. Він найчастіший зустрічається в закордонній сантехнічній продукції — у фінських, шведських моделях. Матеріал для виготовлення унітазів. В основному унітази виготовляють з тих же матеріалів, що і ванни або умивальники: зі сталі, полімерів або кераміки, що є традиційним матеріалом для раковин побутового призначення. Основні різновиди сантехнічної кераміки — це фаянс і фарфор, які виготовляються на основі однієї і тієї ж сировини. Різниця між ними полягає в співвідношенні між різними сировинними компонентами та в технології їх обробки, що, в свою чергу, приводить до різних фізичних властивостей одержаних матеріалів. Недоліком сантехнічного фаянсу є його значна пористість і високий рівень вбирання води (близько 9-12%). Тому фаянс зазвичай покривають зверху шаром глазурі, яка не тільки виконує декоративну функцію, але й захищає стінки раковини від надто агресивних засобів для чищення і забезпечує її ефективніше очищення при змиванні. Сантехнічний фарфор виготовляють з найкращих сортів глини, тому його механічна міцність і хімічна стійкість вищі, а вбирання води — нижче (не більш 0,8%), ніж у інших сортів кераміки.

Система зливу

Унітаз є досить розвиненою технічною конструкцією. При виборі унітазу обов'язково зверніть увагу на облаштування внутрішньої поверхні раковини, яке залежить від системи змиву. А змив, відповідно, є найважливішою функцією механізму унітазу. У одних раковинах — прямий змив (вода із зливного бачка не міняє напряму течії), а в інших — зворотний (вода, протікаючи напіввідкритими каналами раковини, міняє напрям руху на протилежний початковому). Цим двом схемам відповідають дві конструкції: стік може знаходитися або у передньої стінки унітазу, або бути зміщеним до задньої стінки. Прямий змив можна порівняти з проривом греблі, коли вода, вирвавшись на волю, уривається у відкритий простір (в даному випадку, в раковину), приносячи разом з собою шум і бризки. Причому, шум зливу в туалеті навіть віддалено не нагадує морський прибій, а лише бризки каналізаційної води.

У системах же із зворотним (круговим) змивом, напіввідкриті канали раковини і сама її поверхня розраховані на те, щоб не тільки плавно, по дузі розвернути струмені води, але ще і з мінімальною силою розподілити їх по поверхні, з тим, щоб обробити всю її площу. У системах з прямим змивом шлях струменя дуже короткий, щоб ним можна було ефективно управляти. При зворотному змиві раковина, навпаки, є системою, де кожен струмінь має задану швидкість. В результаті, змив відбувається надійніше з меншою кількістю води.

До речі, моделі іноземного виробництва за рідкісним виключенням орієнтовані на систему з круговим змивом, не зважаючи на її складнішу реалізацію. Саме цим, за інших рівних умов, і пояснюється їх вища вартість, а зовсім не престижністю бренду, як прийнято вважати.

Система, що дозволяє зменшити витрату води при зливі, поки не дуже затребувана в нашій країні, через те що вода, використовувана в побуті, коштує недорого. Проте, слід подумати і про майбутні зміни. Збільшення вартості комунальних послуг примусить заощаджувати воду, особливо при зливі.

Система випуску

І, нарешті, істотним елементом зовнішнього вигляду є система випуску: у підлогу (вниз), або в стіну (горизонтально або під кутом). На користь кожного способу знаходяться свої аргументи. Але, на думку слюсарів-сантехніків, перевагу слід віддавати системам горизонтального випуску або вертикального з додатковим коліном. Проте, майже всі фірми пропонують унітази, оснащені різними системами випуску. Є і такі моделі, які дають можливість універсального підключення: вибір здійснюється виключно виходячи з вимог каналізації в будинку і наявності вільного місця в санвузлі.

Моделі: /Моделі

В даний час найпопулярнішими є унітази-компакт — унітази з поличкою, на яку встановлюють бачок з водою. Вода в бачок може подаватися двома способами: збоку і знизу. Нижнє підведення води вважається тихішим і, відповідно, дещо кращим, ніж бічне. Для особливо економних громадян випускають бачки з подвійною системою змивання води — повної і економної. На практиці це означає дві кнопки змивання на бачку: за допомогою однієї кнопки можна спустити весь об'єм води, за допомогою іншої — тільки половину. Колір. Різноманітність сучасної сантехніки дозволяє вписати її практично в будь-який інтер'єр ванної кімнати.

Ринок

На українському ринку виробників санфаянсу можна виділити чотири основні цінові групи. Яскравими представниками елітного сегменту вважаються фірми Viileroy&Boch (Німеччина), Laufen (Австрія), деякі іспанські та італійські бренди. Ціни в діапазоні 6000-9000 грн. Середній сегмент представлений компаніями Gustavsberg (Швеція), IDO (Фінляндія), більшістю італійських, іспанських і португальських фірм. Вартість цієї продукції — 1200-3000 грн за компакт. Найбільш широко представлений на українському ринку економ-клас (до 1200 грн). Традиційно сильні позиції в цьому сегменті ринку займають Jika (Чехія), Коїо (Польща), Vidima (Болгарія) і цілий ряд китайських виробників. До класу «нижній економ» входить в основному велика частина вітчизняної, російської та китайської сантехніки (ціни починаються від 300 грн).

Установка унітазів

Керамічні унітази встановлюються на бетонних або плиткових підлогах і кріпляться двома різними способами: за допомогою дюбелів і шурупів або шляхом приклеювання до підлоги. Як ущільнювач між підлогою і унітазом прокладають листову гуму з отвором для проходу прямого випуску унітазу. Допускається також кріплення унітазу шурупами до тафти — дерев'яної дошки, що закладається в бетон і має отвір для розтруба.

При установці унітазу потрібно дотримувати наступну послідовність. Випускний відросток із зовнішніми канавками мастять розведеним в оліфі суриком і на нього туго намотують смоляне пасмо. При обмотці пасмо не доводять до кінця відростка на 3-4 мм для того, щоб його кінці не потрапили в отвір, що може послужити причиною засмічення.

Після цього пасмо промазують зверху суриком і унітаз встановлюють випускним відростком в розтруб. Заздалегідь перевіривши правильність установки унітазу, його пригвинчують шурупами до дюбелів. Цю операцію слід виконати украй обережно, щоб не відколоти край унітазу у отвору. Щоб надалі можна було без зайвих зусиль зняти унітаз, прикріплений до тафти, шурупи перед загвинчуванням мастять тавотом, а під їх голівку підкладають шматочок шкіри або гуми і металеву шайбу.

Змивний бачок необхідно закріпити на двох шурупах ще до установки унітазу. При цьому шурупи обов'язково укріплюють на стіні в дюбелях так, щоб бачок стояв строго горизонтально. Безпосередньо перед установкою змивного бачка до нього на підлозі приєднують змивну трубу діаметром 32 мм. Інший кінець змивної труби обмазують суриком і обертають лляним пасмом, яке зверху теж обмазують. На кінець труби надягають гумову манжету, яку примотують до труби тонким дротом. Інший кінець манжети вивертають і натягують на трубу. Установка тарілчастих унітазів . має декілька особливостей. При установці такого унітазу з прямим випуском сам випуск слід з'єднувати безпосередньо з розтрубом відвідної труби, який повинен бути виведений урівень з підлогою. Установка тарілчастого унітазу з косим випуском і високо розташованим змивним бачком, приєднання його до водопровідного і каналізаційного стояків, розташованих в санітарно-технічних блоках, або до стояків, розташованих в борознах стін, показані на малюнку. Унітаз встановлюють відповідно до монтажних розмірів, приведених на малюнку.

Схема установки тарілчастого унітазу з косим випуском під кутом 30° і подовженою поличкою, безпосередньо сполученою із змивним бачком «Компакт-диск», приведена на малюнку. Змивний бачок закріплюють на подовженій поличці за допомогою двох болтів. До корпусу унітазу прикручують спеціальну арматуру для кріплення сидіння. Підключення тарілчастих унітазів з випуском під кутом ЗО' до каналізаційної мережі можна здійснити двома способами. Один спосіб, коли унітаз приєднують до двоплоскісного трійника, що є частиною каналізаційного стояка.

Інший спосіб полягає у тому, що унітаз приєднується до каналізаційної мережі за допомогою перехідного трійника, що є частиною відвідної лінії. У останньому випадку унітаз встановлюють з укосом від каналізаційного стояка. Також унітаз можна встановлювати з прокладкою відвідної труби над підлогою, відкрито або в плінтусі. Найбільш широко вживаним матеріалом для приклеювання унітазів до плиткових і бетонних підлог є епоксидний клей. Його акуратно наносять на опорну поверхню унітазу металевим шпателем в чотирьох місцях по кутах з таким розрахунком, щоб загальна площа приклеювання була не менше 20 см².

Після цього унітаз встановлюють на підлогу і щільно притискують до нього. Для того, щоб забезпечити необхідну надійність прикріплення, унітази повинні знаходитися в стані спокою не менше ніж 10-12 годин.

Поверхні для установки унітазів готують за допомогою електрифікованого інструменту. В процесі обробки цим інструментом на поверхні, що готуються, за допомогою корундового каменя потрібно нанести шорсткості, сприяючі кращому кріпленню унітазу.

Використовуючи епоксидний клей, не забувайте, що недотримання правил роботи з ним завдає шкоди вашому здоров'ю. Ось ці правила:

приміщення, в яких проводиться зарядка туб, повинні бути обладнані приточувано-витяжною вентиляцією з триразовим обміном повітря;
у приміщеннях, де використовують епоксидний клей, не допускається зберігання їжі;
при роботі з клеєм слід користуватися захисною пастою для рук ПЕР-1, гумовими рукавичками або рукавицями КР.

При попаданні на шкіру отверджувача або готового клею уражене місце потрібно якнайскоріше протерти ацетоном, а потім промити теплою водою. Після закінчення роботи з клеєм, а також під час перерви в роботі необхідно вимити руки теплою водою з милом.

При підготовці матеріалів статті були використані такі джерела:

www.pro-remont.com
www.stroy-center.ru
www.ivd.ru
www.stroy-mart.ru
http://ru.wikipedia.org
http://santehriik.net
http://moidomspb.ru

Оніщенко Володимир