ТЕОРІЯ АНДРАГОГІКИ

ТЕОРІЯ АНДРАГОГІКИ

Андрагогіка — педагогічна галузь, що охоплює теоретичні й практичні проблеми освіти, навчання й виховання дорослих. Андрагогіка як наука вивчає зміст, форми, методи та засоби організації навчання дорослих із метою його полегшення, задоволення освітніх потреб, підвищення операціональності отриманої освіти під час розв’язання життєвих проблем, досягнення індивідуальних цілей, самореалізації особистості. Андрагогіка — це теорія навчання дорослих, яка виходить з того, що мета сучасного підходу до освіти полягає у сприянні розвитку та збагаченні цілісної особистості, прояву її самобутності, актуалізації її здібностей. У статті представлено основні положення андрагогіки як науки про навчання й освіту дорослих, її роль і потенціал у системі неперервної професійної освіти. Розкрито основні етапи становлення андрагогіки, її взаємозв’язок з різними науками про навчання та освіту людини. Андрагогіку визначають як науку про формування людини упродовж життя; пізнання й узагальнення практики освіти дорослих; теорію освіти дорослих; цілі, умови, результати й закономірності свідомої та цілеспрямованої, організованої освіти й виховання та самоосвіти й самовиховання дорослих; мистецтво допомоги дорослим щодо здобуття загальних та професійних знань; філософію та практику освіти дорослих; педагогіку дорослих; дослідження проблем освіти, самоосвіти й виховання дорослих. Сфера освіти є набагато ширшою та багатограннішою, ніж ми можемо собі уявити на перший погляд. Сьогодні андрагогіка – цікава теорія, яка виявилася секретом навчання дорослих. По суті, андрагогіка – це теорія і практика, яка допомагає дорослим навчатися. На відміну від педагогіки, яка зосереджена на навчанні дітей, андрагогіка ставить дорослих у центр навчального процесу.

The paper presents the basic provisions andragogics as the science of learning and adult education, its role and potential in the system of continuous professional education. The basic stages of andragogics, its relationship to various sciences of learning and education rights. Ключові слова: неперервна освіта, педагогіка дорослих, освіта дорослих, андрагогіка.

Постановка проблеми

Термін “андрагогіка” вперше був використаний німецьким педагогом Александром Каппом у 1833 році. Однак саме Малкольм Ноулз, американський педагог для дорослих, популяризував його в 1970-х роках і дав нам теорію андрагогіки, яку ми розглядаємо сьогодні. Поняття «андрагогіка» ввів у науковий обіг 1833 історик педагогіки А. Капп (1799–1869; Німеччина), розвинув у теорію освіти для дорослих педагог М. Ноулз (1913–1997; США). Підґрунтя для теорії розвитку освіти дорослих в Україні заклали Х. Д. Алчевська, Г. Ващенко, Г. Гринько, Т. Лубенець, С. Сірополко, М. Скрипник, М. Пирогов, Я. Ряппо, К. Ушинський та ін. Значний внесок у розвиток андрагогіки як науки доклали С. Болтівець, Л. Вовк, М. Громкова, О. Кукуєв, О. Колесникова, Л. Турос та ін. Посилення уваги до проблем наукознавства в умовах стрімкого інформаційно-телекомунікаційного розвитку, поглиблення й водночас динамічного поширення масштабів глобалізаційних та інтеграційних процесів — об’єктивна закономірність. Велетенський комплекс сучасних проблем розвитку науки (традиційних і принципово нових), структура і динаміка наукової діяльності набувають інших ознак і характеристик. Безумовно, це не може не впливати на функціонування і розвиток різних галузей наукового знання та їх окремих напрямів, що органічно взаємопов’язані між собою. Наука — це соціально-значуща галузь людської діяльності, спрямована на виробництво і систематизацію знань про закономірності сущого засобами теоретичного обгрунтування та емпіричного випробування і перевірки пізнавальних результатів для розкриття їх об’єктивного змісту (істинності, достовірності, інтерсуб’єктивності) [1- 41]. Як система знань наука має основні структурні компоненти, зокрема: • теорію, що систематизує емпіричний матеріал, описує його та пояснює, здійснює передбачення нових ефектів і можливих процесів, перспективи їх практичного використання; • науково-дослідну програму, що орієнтує науковий пошук, процес висування гіпотез, залучення традицій до нових підходів; • проект, що поєднує теорію та практику функціонування ідей з алгоритмом їх об’єктивації та технологіями застосування [1- 11]. Як зазначає С. Кримський, наука має дисциплінарну структуру, що визначається поділом на галузі природознавства, суспільства і технікознавства [1-8]. Відомо, що кожна з цих галузей має свою певну специфіку щодо об’єктів дослідження, співвіднош ення теоретичного і практичного знання, суб’єктивного й об’єктивного, вимог творчості тощо. У зв’язку з аналізом цього методологічного аспекту доцільно звернутися до поняття «дисциплінарність» (від лат. сіізсірИпа — дисципліна, вчення). В. Абушенко та Н. Кацук зазначають, що «...статус дисциплінарності має європейський тип філософії, теології і науки (в середині якої явно виділяються власні дисципліни). У філософії та соціології науки склалася тенденція обмежити поняття «дисциплінарність» тільки сукупністю наукових способів пізнання і розгляду окремих наук як самостійних дисциплін» [3- 32]. Педагогіка робить спробу осмислити саму себе, свою ідентичність, щоб виявити відносини між своїм самопізнанням і сучасним самопізнанням науки, щоб переоцінити раніше відомі методологічні уявлення. Сприяє також участі людини в її розвитку, відкриванню суб’єктивного «Я», життєдіяльності в умовах суспільних змін. Серед таких самостійних дисциплін виокремилася педагогіка як наука про виховання, його роль у житті суспільства й розвитку особистості, що досліджує процеси освіти і навчання [4-35]. Таке визначення цієї галузі наукового знання обґрунтовано М. Ярмаченком. У структурі педагогіки він розглядає такі галузі: педагогіка дитяча (переддошкільна, дошкільна, шкільна), вузівська, військова, а також педагогіка професійної освіти, сімейного виховання, культурно-освітньої роботи, дефектологія, методика викладання навчальних предметів, історія педагогіки та ін. [4-8]. Андрагогіка — це теорія про навчання і виховання молоді, яка дозріває, доростає, а також різних категорій дорослих людей. За визначенням відомого вченого — андрагога ЛюцьянаТуроса, це наука про «...навчання, самонавчання, виховання, самовиховання дорослих, яка свої теоретичні узагальнення і нормативні положення будує на двох джерелах знання: на доробку гуманістичних і соціальних наук, а також на власних дослідженнях дорослих в освітніх ситуаціях» [8, 24].

Ноулз представив п’ять припущень, які формують основу андрагогіки. • Я-концепція: У міру того, як люди дорослішають, вони переходять від залежного до самокерованого навчання. • Досвід: Дорослі мають багатий запас досвіду, який слугує ресурсом для навчання. • Готовність до навчання: Дорослі стають готовими вчитися тому, що їм потрібно, щоб ефективно справлятися з життєвими ситуаціями. • Орієнтація на навчання: Дорослі зосереджені на проблемах у навчанні та зацікавлені в негайному застосуванні знань. • Мотивація: Дорослі мотивовані до навчання більше внутрішніми факторами, ніж зовнішніми.

Андрагогіка як наука в країнах Західної Європи бере початок з 1950–1960-х. Від середини 1960-х освіта дорослих стає самостійною галуззю суспільної освітянської практики. У 1970-ті освіта дорослих стає органічним складником підсистеми безперервної освіти. Від 2-ї пол. 20 ст. — поч. 21 ст. розвиток освіти дорослих в Україні аналізують у контексті її неперервності на основі гуманістичних ціннісних орієнтацій. Концепція неперервності освіти дорослих реалізується через формування потреби й здатності до самонавчання; доступ до будь-яких видів і типів освіти на основі індивідуальних здібностей людини; формування міждисциплінарних програм для здобуття паралельних і додаткових спеціальностей; надання можливостей для вільного вибору різних видів навчання: формального, неформального, інформального. У статті «Андрагогіка» запропоновано таке обґрунтування змісту цієї дефініції: «Теорія освіти і виховання працюючої молоді і дорослих; цей термін уживається взаємозамінно з термінами «освіта дорослих» і «педагогіка дорослих» [10, 20].

На основі здійсненого міждисциплінарного вивчення К. Войцеховський виокремлює: • андрагогіку загальну; • андрагогіку шкільну; • андрагогіку промислову; • андрагогіку рільничу (аграрну); • андрагогіку військову; • андрагогіку здоров’я; • андрагогіку праці; • андрагогіку відпочинку; • андрагогіку порівняльну [10, 30]. Таке подрібнення андрагогіки, на перший погляд, видається недоцільним. Зазначимо, що це лише на перший погляд. Якщо ж проаналізувати мету, завдання і дослідницьке поле з кожного окремого напряму, то можна зробити висновок щодо спрямованості такого підходу на диференціацію й індивідуалізацію у роботі з кожною категорією дорослого населення. Можливо, й не варто виокремлювати кожний з напрямів «андрагогіки» у частковий (окремий). Хоча раціональне зерно тут, безумовно, є. Отже, андрагогіка як фундаментальна наука про людину має право на виокремлення своїх субдисциплін. Професор Л. Турос запропонував логічну схему, що свідчить про закономірність такого підходу.

На сучасному етапі питання освіти дорослих набуло гострого значення як за кордоном, так і в Україні через бурхливий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій швидке старіння набутих компетенцій, адже жодна школа не може навчити раз і назавжди. Висока кваліфікація працівника у 40 50 – ті роки почала грати велику роль у економічному розвитку будь-якої держави тому, що зростала кількість дорослих, що навчалися.. Для задоволення своїх потреб у кваліфікаціях, що не пов'язані із професійною підготовкою виробництв, переважна більшість установ вербують працівників з необхідними навичками та компетенціями (54% в ЄС) [1-44]. Ось чому необхідність вирішення проблем неперервної професійної освіти, зокрема, педагогічної, є актуальною і своєчасною.Незважаючи на нинішню економічну кризу у світі, рівень кваліфікаціїробочої сили має вирішальне значення для економічного розвитку будь-якоїкраїни. Наявність економічної невизначеності змушує уряд кожної країнисвіту передбачати найбільш необхідні кваліфікації для майбутніх потреб удовгостроковій перспективі. Звичайно, нинішній економічний спад внесе корективи у цей процес, проте натепер залишаються переконливими докази того, що до 2020 року у світі перелік робочих кваліфікацій значнорозшириться, а зміст і структура цих кваліфікацій будуть дуже різними.

Сучасна система неперервної освіти, основною ланкою якої є освіта дорослої людини, зумовлена постійними змінами у змісті і характері праці; динамічним накопиченням знань в усіх сферах науки, техніки і культури; перебудовою суспільного життя, розвитком його демократичних засад, широким залученням людини до системи громадського і виробничого управління.Освіта дорослих стає більше ніж правом – це ключ у XXI століття. Вона важлива як для кожного окремого громадянина, так і для суспільства в цілому. Освіта дорослих може сформувати особистість і дати їй сенс життя.Освіта дорослих – це цілісний процес навчання, завдяки якому люди розвивають свої здібності, розширюють свої знання, поліпшують свою професійну кваліфікацію чи навчаються чогось нового відповідно до їх особистих потреб чи потреб суспільства.

Вся історія становлення і розвитку навчання людини як самостійної області його діяльності вказує на те, що навчання повинно бути безперервним і адаптивним. Оскільки персонал підприємств складають дорослі люди, то і навчання мусить здійснюватися з урахуванням їх вікових, соціально-психологічних, національних і інших особливостей. На це і направлена сучасна педагогічна наука – андрагогіка – галузь педагогічної науки, що розкриває теоретичні і практичні проблеми навчання, виховання і освіти дорослої людини протягом всього його життя. В широкому сенсі андрагогіку слід розуміти як науку особової самореалізації людини протягом всього його життя.

Більшість робочих місць передбачатиме середній і високий рівеньпрофесійної кваліфікації. Відповідно до дослідження [1-9] установлено, що у 2021 році 31% необхідних робочих місць передбачали низький рівень кваліфікації працівників або взагалі не потребували її. Проте у 2022 році існуватиме потреба у 31% працівників з високим рівнем кваліфікації і 50% – із середнім. Попит на робітників з низьким рівнем кваліфікації у 2023 році впаде до 10%. Світ, і Європа зокрема, мають занадто багато некваліфікованих людей. Так, наприклад, у Європі близько 78 мільйонів населення – третина її робочої сили – не мають взагалі або мають найнижчий рівень кваліфікації [3]. Наведені дані є незаперечним свідченням того, що стратегія неперервної професійної підготовки стає першочерговою.

Освіта і неперервна професійна підготовка все частіше розглядаються як важливий інструмент зниження рівня негативних наслідків нинішньої глобальної кризи. На основі досліджень зроблено висновки про необхідність критичного аналізу наявної системи неперервної професійної освіти з метою підвищення її потенціалу для економічного росту, продуктивності праці та соціальної згуртованості.

Як першоджерела, в яких розглядалося питання неперервної освіти особистості, деякі дослідники трактують праці Аристотеля, Сократа, Платона, Сенеки і Конфуція. Попередником же сучасних уявлень про неперервну освіту вважається Я.А.Коменський, який відзначав, що кожний вік людини підходить для навчання і в людини в житті взагалі немає іншої мети, окрім навчання. Активне розроблення проблем неперервної освіти почалося в 60-і роки ХХ ст. Одним з перших цю проблему досліджував французький діяч П. Ленгран.

Дослідник Л.Сігаєва зазначає: у теоретичному дослідженні вченого – монографії "Вступ до неперервної освіти" – поняття "неперервна освіта" відображене як явище, відмінне від навчання дорослих і самоосвіти; у його трактуванні зазначене поняття означає навчання індивіда, що відбувається протягом усього життя. Положення, розроблені П.Ленграном, стали основою для здійснення подальших теоретичних досліджень у галузі неперервної освіти [1-7]. Виклад основного матеріалу. Андрагогіка — це теорія навчання дорослих, яка виходить з того, що мета сучасного підходу до освіти полягає у сприянні розвитку та збагаченні цілісної особистості, прояву її самобутності, актуалізації її здібностей [1-10]. Андрагогіка досліджує теоретичні, методологічні і методичні основи діяльності, що допомагає дорослим набути як загальні, так і професійні знання, оволодіти досягненнями культури, розвинути власні життєві принципи. Центром уваги андрагогіки є освіта і розвиток дорослої людини в її цілісності, в єдності «усіх її визначень», тому що «космічне, біологічне, соціальні і духовні начала мають бути взяті одночасно» (В.І.Соловйов).

Отже ядром інтересу андрагогіки є доросла людина і чинники, що впливають на її розвиток. Вивчення будь-якої науки починається з усвідомлення двох основних питань: яким чином виникла і розвивалася дана наука і що являється предметом її дослідження. Об'єктом андрагогіки є усі явища дійсності, які обумовлюють розвиток дорослої людини в процесі цілеспрямованої діяльності суспільства. Тобто об'єктом андрагогіки доцільно вважати багатоаспектну неперервну освіту дорослих, яка здійснюється в інститутах формальної, неформальної та інформальної освіти відповідно до соціокультурних умов. [1-4].

Предмет андрагогіки - це цілісний педагогічний процес, цілеспрямовано організований для освіти дорослого населення в контексті неперервної освіти. Таким чином предметом андрагогіки є закономірності, принципи організації навчання, освіти дорослих, що передбачає визначення цілей, завдань, змісту, методів, форм, засобів залучення дорослого до оволодіння соціальним досвідом людства, його культурними цінностями, створення для цього оптимальних умов з метою забезпечення його потреб і потреб суспільства, а також моніторинг результативності цього процесу та його корегування в разі необхідності.

До основних завдань андрагогіки належать:осмислення предмету, об'єкту андрагогіки, ролі освіти в житті і діяльності дорослої людини;прогнозування розвитку освіти дорослих як загально - цивілізаційного процесу;вивчення становлення і розвитку освіти дорослих у світі і в Україні;розробка, опис і систематизація понятійного апарату для системи освіти дорослих;формування і оцінювання професійну компетентність спеціаліста;відбір змісту освіти і форм навчання дорослих;розвиток активної позиції дорослого в процесі освіти;розвиток диференціації та індивідуалізації навчання відповідно до соціальних і особистісних потреб дорослих;розвиток після базової професійну і неформальну освіту безробітних, забезпечення психологічної підтримки, орієнтації й адаптації в нових соціально-економічних умовах;розвиток соціально-економічних передумов освіти людей похилого віку, інвалідів, пенсіонерів, жінок; [1-5].

Андрагогіка об'єднує знання про специфіку навчання дорослої людини з урахуванням її віку, освітніх та життєвих потреб, реальних можливостей, індивідуальних особливостей і досвіду, психіки і фізіології. Ця наука вивчає зміст, форми, методи та засоби організації навчання дорослих людей з метою полегшення їхнього навчання, вдоволення їхніх освітніх потреб, підвищення оперативності отриманої освіти під час вирішення життєвих проблем, досягнення індивідуальних цілей, самореалізації особистості. Андрагогічна модель навчання складається зі свідомого прагнення людини до самореалізації, самостійності, самоуправління. Людині належить основна роль у процесі навчання; вона має життєвий досвід (побутовий, професійний, соціальний), який може бути джерелом навчання як самої людини, так і колег; людина навчається для вирішення важливої життєвої проблеми і для досягнення конкретної мети; розраховує на негайне використання отриманих під час навчання вмінь, навичок, знань. Навчальна діяльність значною мірою визначається часовими, просторовими, побутовими, професійними, соціальними факторами, які можуть обмежувати процес навчання або сприяти йому; процес навчання організований на всіх етапах: планування, реалізація, оцінювання,корекція. Андрагогічні принципи навчання у вищих закладах освіти — основні принципи, що визначають специфіку навчання дорослих. До них належать пріоритет самостійного навчання; принцип спільної діяльності, ґрунтування на досвіді того, хто навчається, індивідуалізація навчання; системність навчання, конкретність навчання, актуалізація результатів навчання; ефективність навчання, розвиток освітніх потреб, усвідомлюваність навчання.

Термін "андрагогіка", утворений за аналогією до терміна "педагогіка" (від грецьк.. anоr, andros – дорослий чоловік, доросла людина та ago – веду), був вперше використаний німецьким вчителем О.Каппом (книга «Platon's Erziehungslehre, als Pädagogik für die Einzelnen und als Staatspädagogik») у 1833 році для позначення особливого розділу педагогіки, в якому досліджуються проблеми навчання та освіти дорослих. Однак лише з середини XX століття він набув широкого вжитку в науковій практиці на позначення самостійної галузі знань. У цей період у роботах югославських учених Д.Савичевича, М.Огризовича та Б.Самоловчева, німецького вченого Ф.Пеггелера, швейцарського теоретика Г.Хансельмана, польських учених М. Семенскі та Л. Туроса обґрунтовувалася необхідність по-іншому, ніж у педагогіці, підходити до навчання і освіти дорослих [10 44].

Початок формуванню теоретичних основ андрагогіки як самостійної науки було покладено в 70-80-і роки ХХ ст. у роботах видатного американського андрагога, теоретика і практика освіти дорослих М.Ноулза, англійця П.Джарвіса, американця Р.Сміта і групи англійських учених з Ноттингемського університету, в яких визначалися деякі вихідні посилки андрагогічного підходу до навчання і пропонувалися андрагогічні моделі навчання [9-12]. Андрагогічні дослідження на початку 80-х років активізували вчені Китаю, а з 90-х років ХХ ст. відповідні наукові розвідки активно проводяться науковцями США, Великої Британії, Угорщини, Польщі, Чехії, Фінляндії.

Провідною концепцією організації і розвитку освіти другої половини XX століття стала концепція неперервної освіти. Концепція неперервної освіти (lifelong education – англ., education permanent – фр.) базується на ідеї навчання людини протягом всього її свідомого життя. Соціально-економічне життя, науково-технічний прогрес створюють необхідність навчання для кожної особистості за тією або іншою формою практично протягом всього життя. Іншою причиною прагнення до постійного навчання є, як вважають психологи, властиве людині прагнення до самовдосконалення, до виявлення своїх потенційних можливостей, до досягнення нею визначених цілей,прояву своєї загальнолюдської й особистісної сутності тощо.

Концепція неперервної освіти передбачає раціональний розподіл

періодів навчання і трудової діяльності людини протягом всього її життя; розподіл навчання на фази первісної (або базової) і наступної (або післябазової) освіти; набуття особистістю необхідних умінь, навичок,знань, компетентностей, якостей, ціннісних орієнтацій в міру виникнення потреби в них. Таким чином, неперервна освіта – це спосібжиттєдіяльності людини, процес здобуття нею необхідних знань, набуття умінь, навичок і якостей у міру виникнення потреби в них, що відбувається протягом всього життя людини [8-12].

Взагалі на сьогодні існує декілька підходів до визначення андрагогіки. Перший підхід базується на спростуванні всіх підстав вважати андрагогіку самостійною наукою. Захисники цієї позиції вважають, що навчання і освіта дорослих – галузь дослідження, що належить наукам, які були сформовані раніше (соціологія, психологія, антропологія, економіка тощо). Прихильники другого підходу, насамперед американські дослідники, вбачають в андрагогіці в основному прагматичне і практичне значення, рецепти поводження дорослого учня і викладача під час навчання. Третій підхід трактує андрагогіку як досить незалежну наукову дисципліну. Ця концепція одержала широку підтримку в центральній і східній Європі. Прихильники четвертого підходу розглядають андрагогіку не просто окремо від педагогіки, а, як і педагогіку, складовою частиною інтегральної науки про навчання і освіту людини протягом всього життя [2-40].

Раніше домінуючою концепцією освіти дорослих була концепція педагогіки дорослих, що є частиною педагогіки як всебічної науки про освіту. Протягом довгого часу радянські автори відмовлялися схвалити концепцію андрагогіки внаслідок ідеологічних упереджень, тому що концепція андрагогіки розвилася в протилежному ідеологічному таборі. Проте деякі радянських вчені виокремлювали дисципліну, предметом вивчення якої було дослідження навчання та освіти дорослих. Найбільш відомим з них був А.Даринський. Він вважав, що педагогіка дорослих була невід’ємною частиною педагогіки як інтегративної науки про освіту. А.Даринський вказав на специфіку педагогіки дорослих, яка насамперед відображається в об'єкті освіти. Область дослідження педагогіки дорослих, на думку А.Даринського, набагато ширша, ніж педагогіки. [11-40].

Хоча дослідники освіти дорослих розглядали педагогіку дорослих в межах загальної педагогіки, вони розвинули цілу низку розділів цієї науки. Деякі вчені уклали класифікацію розділів педагогіки дорослих наступним чином: соціологія навчання дорослих, психологія старіння і педагогічна психологія дорослих, дидактика дорослих, педагогіка вечірньої школи, педагогіки виробництва тощо. Не виходячи за межі загальної педагогіки, радянські автори значно розширили структуру науки про навчання та освіту дорослих. Найбільший внесок у становлення і розвиток андрагогіки як науки зроблено Б.Ананьєвим і його школою. На думку Д.Савичевича, вклад цього вченого в розвиток андрагогіки в суспільстві можна порівняти з внеском Е.Торндайка в розвиток науки про освіту дорослих в США [22-52]. Отже, філософія ХХ століття дала змогу усвідомити вирішальну роль навчання дорослої людини, що здатна навчатися все своє життя. Принципи навчання дорослих: • самостійність навчання; • опора на життєвий досвід; • створення власної програми навчання; • індивідуалізація, • системність, • конкретність і елективність навчання; • актуалізація результатів навчання.

Роль викладача в андрагогічному середовищі полягає в тому, щоб сприяти навчанню, а не просто передавати знання. Це передбачає створення середовища, яке сприяє самоспрямованому навчанню, включення завдань з реального життя та використання досвіду учня як ресурсу.

Що ж, андрагогіка здатна трансформувати навчальний досвід шляхом: 1. Розширення можливостей дорослих: Завдяки підходу, орієнтованому на учня, андрагогіка дозволяє дорослим взяти на себе відповідальність за своє навчання. 2. Зробити навчання релевантним: Звертаючись до проблем реального життя, андрагогіка забезпечує негайне застосування отриманих знань. 3. Використання досвіду: Багатий досвід, яким діляться дорослі, може бути використаний для збагачення процесу навчання.

Виклики андрагогіки

Однак, як і будь-яка інша теорія, андрагогіка не позбавлена викликів. Її ефективність значною мірою залежить від рівня самоспрямованості та життєвого досвіду учня. Крім того, її застосування може бути обмеженим у певних навчальних ситуаціях, таких як вивчення нових мов або складних наукових концепцій, де педагогічний підхід може бути більш ефективним.

Майбутнє андрагогіки

Майбутнє андрагогіки виглядає багатообіцяючим. Зі зростаючим переходом до навчання впродовж усього життя та цифровою революцією, що полегшує самостійне навчання, андрагогіка має стати ще більш важливою. Від навчання на робочому місці до вищої освіти і навіть самодопомоги, принципи андрагогіки будуть продовжувати інформувати і покращувати те, як навчаються дорослі. Сучасна наука виділяє наступні основні принципи андрагогіки:1. Принцип пріоритетності самостійного навчання, який забезпечує для дорослої людини можливість неспішного ознайомлення з учбовими матеріалами, запам`ятовування термінів, понять, класифікацій, осмислення процесів і технологій їх виконання. Значну допомогу в цьому надає сучасне дистанційне навчання.2. Принцип спільної діяльності.3.Принцип використання наявного позитивного життєвого досвіду (перш за все соціального і професійного), практичних знань, умінь, навиків навчання. Індивідуальна робота полягає і в діалозі учня і викладача, направленому на взаємну передачу інформації і знань. При цьому здійснюється формалізація емпіричних знань.4. Принцип корегування застарілого досвіду і особових установок, що перешкоджають освоєнню нових знань.5. Принцип індивідуального підходу до навчання на основі особових потреб, з урахуванням соціально-психологічних характеристик особи і тих обмежень, які накладаються його діяльністю, наявністю вільного часу, фінансових ресурсів і т. д.6. Принцип елективності навчання (надання учневі свободи вибору цілей, змісту, форм, методів, джерел, засобів, термінів, часу, місця навчання, оцінювання результатів навчання).7. Принцип рефлективності. Цей принцип заснований на свідомому відношенні учня до навчання, що, у свою чергу, є головною частиною самомотивації учня.8. Принцип затребуваності результатів навчання практичною діяльністю учня.9. Принцип системності навчання. Він полягає у відповідності цілей і змісту навчання його формам, методам, засобам навчання і оцінці результатів.10. Принцип актуалізації результатів навчання (їх швидке використання на практиці).11. Принцип розвитку учня. Навчання повинне бути направлене на вдосконалення особи, створення здібностей до самонавчання, збагнення нової в процесі практичної діяльності людини.

Висновок

Основою нової науки вчені назвали об’єктивні умови, які виникли завдяки потребам у розвитку андрагогіки.По-перше, сам процес розвитку освіти призвів до завоювання ведучої ролі в процесі навчання тими, хто навчається. Педагогіка виходила з принципової позиції, що людина, яка навчається, у виборі отримання освіти займає в основному пасивну позицію; виняток становлять тільки профільні класи у школі, характерні для старшокласників ; у той час як дорослі підсвідомо вибирають не тільки курс, але й форму, термін та рівень навчання.По-друге, еволюція філософських і психологічних наук призвела до свідомого визнання ведучої ролі людини в усіх соціальних процесах, в тому числі у науці.По-третє, досягнення в галузі інформаційних технологій дозволили по-новому організувати навчальний процес.По-четверте, еволюція педагогічних концепцій теж вела до визнання необхідності надання більшої свободи в процесі навчання тому, хто навчається.

По-п’яте, завдяки різній ведучій діяльності у дітей та дорослих, необхідно чітко розділяти принципи педагогічних та андрагогічних моделей навчання.Нарешті, фізіологи та психологи довели , що люди здатні успішно навчатись практично на протязі всього життя.Проте проти підходу безперервного навчання були багато супротивників, оскільки не всі визнавали і необхідність і можливість цього. Основне положення андрагогіки, на відміну від традиційної педагогіки, полягає в тому, що провідну роль в процесі навчання грає не учитель, а учень. Функцією повчального в цьому випадку є надання допомоги учневі у виявленні, систематизації, формалізації особистого досвіду останнього, коректуванні і поповненні його знань. Андрагогіка замість лекційних переважно передбачає практичні заняття, часто експериментального характеру, дискусії, ділові ігри, кейси, вирішення конкретних виробничих завдань і проблем. Крім того, змінюється підхід до отримання теоретичних знань. На перше місце виходять дисципліни, що містять інтегрований матеріал по декількох суміжних областях знань (міждисциплінарні дисципліни). В освітньому середовищі андрагогіка визнає дорослих учнів як самокерованих, досвідчених особистостей, готових до негайного застосування знань.

Роль викладача - це скоріше роль фасилітатора, який зосереджується на створенні середовища для самостійного навчання та включенні завдань з реального життя.Андрагогіка розширює можливості дорослих, роблячи навчання більш релевантним і використовуючи їхній досвід. Однак її ефективність залежить від рівня самоспрямованості та досвіду того, хто навчається, що може створювати певні проблеми. Він також може бути менш ефективним у певних ситуаціях, наприклад, при вивченні нових мов або складних наукових концепцій.Отже, якщо відповісти на питання, що таке андрагогіка, то це новаторська теорія, яка змінила освіту дорослих. Розглядаючи дорослих як самокерованих і досвідчених учнів, вона зробила навчання більш релевантним, цікавим і ефективним. Незважаючи на свої виклики, принципи андрагогіки пропонують безцінну інформацію для розуміння та сприяння навчанню дорослих. Це не просто теорія, це секрет ефективного навчання дорослих.

Очікується, що з переходом до навчання впродовж усього життя та цифровою революцією, яка сприяє самокерованому навчанню, андрагогіка набуватиме все більшого значення. Вона продовжуватиме інформувати та вдосконалювати навчання дорослих на різних платформах, від навчання на робочому місці до вищої освіти. Андрагогіка розширює можливості дорослих, роблячи навчання більш релевантним і використовуючи їхній досвід. Однак її ефективність залежить від рівня самоспрямованості та досвіду того, хто навчається, що може створювати певні проблеми. Він також може бути менш ефективним у певних ситуаціях, наприклад, при вивченні нових мов або складних наукових концепцій.

Список використаних джерел

1. Архіпова С.П. Основи андрагогіки: навч. посіб. / С.П.Архіпова.-Черкаси-Ужгород, 2002. - С. 5-7, 13-21, 74-83. 2. Алибекова Г.З. Учебно-педагогические комплексы в системе непрерывного образования / Г.З.Алибекова // Сов. педагогика. - 1992. - № 9, 10. - С. 54-60. 3. Барабаш О. Аналіз теорій навчання дорослих учнів / О.Барабаш // Імідж сучасного педагога. - 2011. - № 2. - С. 7-9. 4. Болтівець С. Пріоритетні напрями освіти дорослих в матеріалах ЮНЕСКО / С.Болтівець, Л.Сігаєва // С.Болтівець, Л.Сігаєва // Неперервна професійна освіта:теорія і практика. - 2003. - Випуск 3-4. - С. 160-164. 5. Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку / Ред. рада вид.: В.Г.Кремень та ін.). - К. : Знання України, 2009. – 491 с. 6. Дем’яненко Н. Освіта дорослих: світові тенденції другої половини XX – початку XXІ ст. / Н.Дем’яненко//Педагогічні науки: зб. наук. Праць / Полт. нац. пед. ун-т імені В.Г.Короленка. - Полтава, 2011. - Вип. 2. - С. 39-44. 7. Дем’яненко Н. Трансформація концепції освіти дорослих у другій половині XX – початку XXІ ст./ Н.Дем’яненко // Вища освіта України. - 2011. - № 2. - С. 59-65. 8. Змеев С.И. Андрагогика: основы теории, истории и технологии обучения взрослых / С.И.Змеев. -М. : ПЕР СЭ, 2007. – 272 с. 9. Змеев С.И. Тенденции развития наук об образовании в ХХІ веке / С.И.Змеев // Психологические и педагогические проблемы образования : Вестник МГЛУ. - 2004. - С.89-100. 10. Turos L. Andragogika: zarys teorii oświaty i wychowania dorosłych. Warszawa, 1980. 11. Головенкін В. П. Педагогіка вищої школи (Андрагогіка). Київ, 2009. 12. Лук’янова Л. Б., Аніщенко О. В. Освіта дорослих: короткий термінологічний словник. Київ; Ніжин, 2014. 13. Орос І. Конкретизація категорій: «освіта дорослих», «неформальна освіта», «дорослість», «андрагогіка» // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2018. № 8 (82). Професійна освіта: андрагогічний підхід / За ред. О. А. Дубасенюк. Житомир, 2018. 14. Боярська-Хоменко А. В. Принципи навчання дорослих в науково-педагогічній думці країн Центральної та Східної Європи // Інноваційна педагогіка. 2019. Вип. 14. Т. 2. 15. Архипова, С. П. Основи андрагогіки : навчальний посібник / С. П. Архипова. – Черкаси ; Ужгород, 2002. – 184 с. 16. Громкова, М. Т. Андрагогическая модель целостного образовательного процесса : монографія / М. Т. Громкова. – Москва : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2006. – 278 с 17. Змеёв, С. И. Андрагогика: основы теории, истории и технологии обучения взрослых = Andragogy: Foundations of Theory, History and Technology of Adult Learning / С. И. Змеёв. – Москва : ПЕР СЭ, 2007. – 272 с. 18. Исламшин, Р. А. Андрагогика: историко-педагогический процесс и языковая личность ХХІ века : учебное пособие для системы доп. проф. пед. образования / Р. А. Исламшин, В. Ф. Габдулхаков. – Москва ; Воронеж : МПСИ : МОДЭК, 2005. – 288 с. 19. Змеёв, С. И. Основы андрагогики : учебное пособие для вузов / С. И. Змеёв. – Москва : Флинта : Наука, 1999. – 152 с. 20. Коржуев, А. В. Традиции и инновации в высшем профессиональном образовании / А. В. Коржуев, В. А. Попков. – Москва : Изд.-во МГУ, 2003. – 300 с.

21. Огієнко, О. І. Андрагогічна модель навчання: американський контекст : монографія / О. І. Огієнко, І. М. Литовченко. – Київ : ЦУЛ, 2014. – 234 с.

22. Тимчук, Л. Становлення та розвиток андрагогіки в Україні (кінець ХІХ–ХХ століття) : монографія / Людмила Тимчук ; Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці : ЧНУ, 2015. – 464 с.

23. Фольварочний, І. В. Європейські громадські організації і освіта дорослих : монографія / І. В. Фольварочний. – Тернопіль : Джура, 2009. – 348 с.

24. Malewski, M. Teorie andragogiczne : metodologia teoretycznosci dyscypliny naukowej / Mieczyslaw Malewski ; red. wyd. U. Gaczkowska. – Wroclaw : WUW, 1998. – 200 s.

25. Александров, В. Основна проблема андрагогіки та шляхи її вирішення засобами сучасних інформаційних технологій / В. Александров // Післядипломна освіта в Україні. – 2005. – № 2. – С. 11–15.

26. Барабаш, О. Д. Андрагогічні підходи до роботи з педагогами в умовах післядипломної освіти / Барабаш О. Д. // Психолого-педагогічні засади діяльності фахівця: історія, теорія, практика. – 2013. – С. 14–17.

27. Баяновська, М. Андрагогіка у системі сучасного людинознавства / М. Баяновська // Рідна школа. – 2006. – № 10. – С. 11–14.

28. Бетін, В. І. Методологія андрогогічного дослідження / В. І. Бетін // Безпека життєдіяльності. – 2012. – № 4. – С. 30–32.

29. Буренко, В. М. Як навчити дорослих? : удосконалення професійної підготовки вчителів на курсах підвищення кваліфікації на андрагогічних засадах / В. М. Буренко // Гуманітарні науки. – 2009. – № 2. – С. 67–79.

30. Вершловский, С. Г. Становление андрагогики как науки / С. Г. Вершловский // Педагогика. – 2012. – № 5. – С. 35–44. – Библиогр.: с. 43–44.

31. Вершловский, С. Г. Проблемы формирования компетентности преподавателей, обучающих взрослых / С. Г. Вершловский // Педагогика. – 2015. – № 3. – С. 76–82.

32. Годзецький, Б. Запровадження елементів андрагогічного підходу у процесі навчання на курсах підвищення кваліфікації працівників вищої школи / Б. Годзецький // Післядипломна освіта в Україні. – 2008. – № 2. – С. 20–22.

33. Добрянський, І. Громадська та приватна ініціатива в освіті дорослих: історико-педагогічний аспект / І. Добрянський // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2007. – № 2. – С. 95–98

34. Набока, Л. Професійний імідж викладача-андрагога / Л. Набока // Післядипломна освіта в Україні. – 2009. – № 1. – С. 26–29.

35. Ничкало, Н. Андрагогіка в системі педагогічних наук / Н. Ничкало // Післядипломна освіта в Україні. – 2013. – № 2. – С. 73–77.

36. Ніколенко, Л. Науково-методичний супровід формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих / Л. Ніколенко // Післядипломна освіта в Україні. – 2016. – № 1. – С. 57–59. 37. Онопрієнко, В. Практично-просвітницька і виховна функції андрагогіки / Володимир Онопрієнко // Рідна школа. – 2012. – № 12. – С. 28–32. 38. Пуцов, В. Андрагогіку – в дію : з досвіду роботи Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти / В. Пуцов // Післядипломна освіта в Україні. – 2012. – № 2. – С. 85–87. 39. Пуцов, В. Андрагогіка у післядипломній освіті / В. Пуцов // Післядипломна освіта в Україні. – 2014. – № 2. – С. 45–50. 40. Сахно, О. Можливості використання дистанційного навчання у професійній освіті дорослих / О. Сахно // Післядипломна освіта в Україні. – 2016. – № 2. – С. 51–54. 41. Скрипник, М. Дорослий у практичній андрагогіці / М. Скрипник // Післядипломна освіта в Україні. – 2016. – № 1. – С. 38–46.. 42. Сорочан, Т. Місія та функції андрагогів у системі післядипломної педагогічної освіти / Т. Сорочан // Післядипломна освіта в Україні. – 2012. – № 2. – С. 92–96. – 43. Цідило, І. Застосування елементів андрагогіки в процесі підготовки викладача вищого навчального закладу / І. Цідило, С. Дудар // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Педагогіка. – 2009. – № 3. – Спецвипуск. – С. 273–277. 44. Шугалій, Н. Актуальність дослідження науково-педагогічної спадщини Ніколая Фредеріка Северіна Грундтвіга – засновника сучасної освіти для дорослих / Наталія Шугалій // Вища освіта України. – 2012. – № 4. – С. 72–78. 45. Педагогічний словник / за ред. М. Д. Ярмаченка. — К .: Пед. думка, 2001. — 514 с. 5. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. —- К .: Либідь, 1997. — 378 с. 46. Encyklopedia pedagogiczna XXI wieku. — Warszawa: Wydawnictwo Akademickie «Żak», 2005.— Tom IV.— 1295 s. 47. Pedagogika ogólna i subdyscypliny. Ped. naukowa Lucjan Turos. — Warszawa: Wydawnictwo Akademickie «Żak», 2005, — 601 s. 48. Encyklopedia oświaty i kultury dorosłych / pod. red. Kazimjerza Wojciechowskiego przy współpracy Czesława Mariarza i Jadwigi Nowak. — W rocław: Warszawa; Kraków; Gdańsk Łodz ; Zakład N arodow y Imenia Ossolińskich. Wydawnictwo, 1986. — 456 s. 49. Turos L. Andragogika ogólna. — Wydanie drugie rozszerzone. — W arszawa : W ydawnictwo Akagemickie «Żak», 1999. — 470 s. 50. Nowak M. P odstaw y pedagogiki otw artej. — Lublin, 1999,— 112 s. 51. W spółczesne probłem y nauk pedagogicznych w wybranych krajach Europy srodkowschodniej / pod. red. Ewy Filipiak, Ryszarda Gerlacha, Krzysztofa Jakubiaka. — Bydgoszcz, 2007. — 320 s. 52. Duccio Demetrio. Edukacja dorosłych / Pedagogika. Subdyscypliny w iedzy pedagogicznej / red. N aukow a Bogusław Ś liverski. G dańsk: G dańskie W ydaw nictw o pedagogiczne, 2006. — T. 3. — S. 113-235.

Автор курсу - Огірко Ігор Васильович.