Столітня війна

Всесвітня історія, 7 клас

Столітня війна

Розділ III. ЄВРОПА У Х — ХV ст.

Попередня тема Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій

наступна Франція у ХІ – ХV ст.

інтеграція (міжпредметні зв’язки)

Вікіресурси:

• Вікіцитати: Геродот
• Вікісховище: Category:Herodotus Category:Babylon Category:Maps of Mesopotamia
• Вікісловник: Український Вікісловник
• Вікіновини: Вікіновини

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• показувати на карті напрямки бойових дій,
• називати хронологічні межі війни;
• описувати основні битви;
• характеризувати результати бойових дій;
• тлумачить поняття «столітня війна», «битва при Слейсі», «битва при Пуатьє», «Жакерія», «спалення Жанни д’Арк».
• висловлювати судження щодо значення бойових дій англійців, французів та їх завоювань.

План

1. Причини Столітньої війни
2. Хронологічні рамки війни.
3. Причини початку війни.
4. Привід для початку війни.
5. Хід війни.
6. Підсумки війни.

Основний матеріал уроку

Причини Столітньої війни

Існувало ще дві причини, через які почалася Столітня війна: суперечка англійської й французької династії за престол Франції та боротьба за вплив на багаті міста Фландрії. Після смерті сина Філіппа IV Красивого припинилося існування династії Капетингів, і на трон Франції став претендувати король Англії Едуард III - онук Філіппа IV Красивого. Французи не могли прийняти короля-англійця, і королем Франції був проголошений племінник Філіппа IV Красивого Філіпп Валуа, що став засновником нової династії.

Хронологічні рамки війни

Королі Англії проводили військові реформи, в армії була дисципліна, усі підкорялися королю, діяв принцип «васал мого васала - мій васал». У французькій армії дисципліни не було. Зберігався принцип «васал мого васала - не мій васал». Лицарі підпорядковувалися лише своїм сеньйорам. Учитель пропонує учням знайти в підручнику й зачитати відомості, що характеризують військових сили ворогуючих сторін.

Причини початку війни

Текст: Битва при Креси [20, С. 244]

Коли король Філіпп дійшов аж до того місця, поблизу якого розташувалися у бойовому порядку англійці, то, побачивши їх, кров скипіла у ньому, бо він дуже їх ненавидів. Він сказав своїм маршалам: «Пропустіть вперед наших генуезців (стрільців з арбалета) і починайте бій». Там було цих генуезьких стрільців з арбалета приблизно 15 тисяч, які не були в змозі почати битву, оскільки сильно втомилися і змучилися через тривалий перехід у 6 льє у повному озброєнні, несучи арбалети. Коли генуезці були всі зібрані, вишиковані й повинні були почати наступ, то вони почали дивно голосно горланити; і робили вони це, щоб уразити англійців, але англійці мовчки стояли на місці і не звертали на це ні¬якої уваги. Генуезці натягнули тятиви своїх арбалетів і почали стріляти. Англійські стрільці з лука, побачивши такий стан речей, просунулися трохи вперед і почали з великою майстерністю пускати у генуезців свої стріли, які летіли так густо, немов сніг. Генуезцям ніколи ще не доводилося зустрічатися в бою з такими стрільцями з лука, якими були англійці, - і коли вони відчули ці стріли, що пронизують їхні руки, ноги і голову, то були моментально розбиті. І багато хто з них перерізував тятиви своїх луків, а деякі кидали луки, - так вони почали відступ. Поряд з ними верхи на доглянутих конях і розкішно одягнені, стояли лицарі та спостерігали за сутичкою генуезців і за тим, як вони билися. Коли ж останні щільними рядами спробували повернути назад, то не змогли цього зробити. Бо король Франції, сильно розгнівавшись і побачивши їхній жалюгідний лад і те, що вони зазнали поразки, так повелівав і сказав: «Тепер же перебийте цю шушваль: вони обтяжують нас і без толку загромаджують нам шлях». І було видно, як лицарі, затиснені між генуезцями, почали їх бити, і багато хто спотикався серед них і падав між ними, не в змозі піднятися. А англійці, як і раніше, посилено стріляли у саму гущавину натовпу, і жоден постріл не було зроблено дарма...

Привід для початку війни

Текст: Битва при Пуатьє. Із «Нормандської хроніки XIV ст.» [22, С. 82-83]

Англійці виставили два крила зі своїх лучників по обидві сторони своєї бойової лінії й вишикувались у бойовому порядку на великому полі... Король Іоанн мав до 12 тис. важко озброєних, але мало інших солдат, як-от: лучників і стрільців з арбалета, і тому англійські стрільці влучали певніше, коли битва уже розпочалася. Король Іоанн виставив кілька бойових ліній і доручив першу з них маршалам, які так поспішали зіткнутися з ворогом, що лінія короля була ще далеко позаду, а маршали пройшли вже крізь огорожу (поля) і схопилися з англійцями... І одразу ж вони були розбиті... Згодом по тому підійшов герцог Нормандський, який мав дуже щільну лінію важкоозброєних воїнів, але англійці зібралися біля проломів огорожі і вийшли трохи вперед; дехто з людей герцога перейшов за огорожу, але анг¬лійські лучники почали пускати таку хмару стріл, що лінія герцога почала задкувати, і тоді англійці перейшли у наступ. ...Англійці з’єднали свої ряди і трохи перепочили, а король і його люди пройшли великий і довгий шлях, що їх дуже виснажило. Тоді король і його корпус почали змикатися, і тут сталася велика і жорстока битва, і багато англійців повертали назад і тікали, але французи так скупчилися під жорстоким обстрілом лучників, які влучали їм в голови, що більшість з них не могла битися, і вони падали один на одного. Поразка французів була очевидною. Тут були взяті в полон король Іоанн та його син Філіпп...

Текст: Біди французьких селян. З «Хроніки Жана де Венетта. XIV ст.» [22, С. 83-84]

У цьому 1358 р. багато неукріплених селищ перетворило свої церкви на справжні замки, обкопавши їх ровами, встановивши на баштах і дзвіницях військові машини, каміння і балісти, щоб захищатися від англійських найманців у разі їх нападу, а це, як здається, траплялося дуже часто. Ночами на вершинах цих башт стояли вартові. Стояли там діти, щоб попередити про наближення ворога. Помітивши їх здалеку, вони здіймали тривогу, б’ючи у дзвони і сурмлячи у труби. Почувши цей сигнал, селяни, залишаючи свої хати і поля, якомога швидше шукали притулку в церкві. Інші, на берегах Луари, проводили ночі зі своїми сім’ями та худобою віддалік від своїх хат на островах річки або ж у човнах, поставлених на якорі посеред її течії. Цього року виноградники, джерела благотворної вологи, що тішить серце людини, не оброблялись; поля не орались і не засівались; бики і вівці не випасались; церкви і будинки... скрізь мали на собі сліди руйнівного вогню або являли собою купи сумних, ще тліючих руїн. Око не тішили, як раніше, зелені луки і жовті ниви, скрізь були самі колючки й бур’ян. Дзвони не дзвонили радісно, закликаючи віруючих до служби Божої, а лише били на сполох, подаючи селянам сигнал тікати при наближенні ворога.

Текст: Ремонстрація про управління державою [20, С. 251-252]

Це послання було відправлено університетом Парижа королю Франції. 2. ...Усім відомо, що англійці у Вашій державі і багато інших збройних загонів, як Вашого королівства, так й інших країн, розоряють Вашу країну і шкодять Вашим підданим: 3. Граф Арманьяк, який є Вашим підданим, не звертає уваги і не виконує клятви щодо вищезгаданого миру, але завжди підтримує та веде війну у Вашій державі, як то кажуть... 11. Так само є великі зловживання у... грошовій палаті. Урядовці збирають дуже великі суми грошей і використовують їх за іншим призначенням, а не для Вашої користі. 15. Що стосується відновлення Ваших замків, млинів, ярмарок та ін., - все руйнується та занепадає.

Текст: З листа Жанні Д’арк королю Англії [22, С. 85]

Ви, король Англії..., виявіть справедливість щодо короля неба: віддайте діві, посланій сюди Богом, ключі від усіх добрих міст, які ви здобули і піддали насильству у Франції. Вона прийшла сюди, щоб зажадати назад королівську кров. Вона цілком готова прийти до мирної угоди, а саме: якщо ви бажаєте як слід задовольнити її, поверніть Францію і заплатіть за те, що володіли нею. І ви всі, лучники, військові товариші, джентльмени та інші, що стоїте під Орлеаном, забирайтеся, прошу вас Божим ім’ям, до своїх країн, а коли не зробите так, чекайте вістей від діви, яка скоро прийде до вас, на ваше велике горе. Якщо ви, король Англії, не зробите так, то я беру на себе керівництво війною і, де б не застала ваших людей у Франції, примушу їх піти з власної волі або проти волі... Я послана сюди Богом, небесним королем як його заступниця, щоб вигнати вас з усієї Франції. По ходу розповіді вчитель просить учнів знайти у документах історичні свідоцтва подій. Один або декілька учнів роблять повідомлення про Жанну д’Арк.