Управління та безпека: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 2:
==Вступ==
В основі процесів життєдіяльності лежить принцип конкуренції, який називають принципом Гаузе. Природний добір - виживання та переважне розмноження найбільш пристосованих до умов навколишнього середовища живих організмів. У конкуренції за речовину, енергію й простір з декількох "мутантів" перемагає той, у якого результуючу швидкість заповнення можливого ареалу проживання є вища. Швидкість заповнення має розмірність грам/сек. Насправді суттєвою є не чисельність, а кількість речовини, яка перетворюється у одиницю часу в речовину даного варіанту (мутанту, виду).
Еволюція завжди перебігає у напрямку найбільш швидкого зростання швидкості заповнення; еволюціонуючі системи, які повільніше заповнюють "простір можливостей", будуть витіснятися системами, що заповнюють цей простір швидше. Відповідно, аналіз напрямків процесу еволюції зводиться до дослідження закономірностей, які визначають швидкість зростання біологічної довершеності (здатності перетворювати речовину середовища на речовину даного варіанту).
Еволюція перебігає під тиском чинників добору. Чим більшим є цей тиск у данному напрямку, тим із більшим шансом й швидкістю по ньому піде траекторія еволюційного процесу. У процесі добору можуть виникнути нові "еволюційні ідеї", нові принципи життєдіяльності, які породять нову серію еволюційних пристосувань, нову хвилю заповнення екологічних ніш (у тому числі раніше зайнятих). Підвищення швидкості руху по даній еволюційній траекторії (більш швидке збільшення довершеності по певному напрямку) означає (в силу конкуренції) одночасне сповільнення еволюції по іншим напрямкам. Відбувається активне домінування даного напрямку над іншими. Носії невеликих переваг по іншим напрямкам будуть витіснятися у доборі носіями "позитивних змін" у домінантному напрямку, оскільки селективна перевага оцінюється не по внеску окремих напрямків, а по швидкості заповнення ареалу даним варіантом по домінантному напрямку.
Головний принцип еволюції - це виживання найпристосованіших. Стратегія пристосування - це оборонна стратегія (зміна себе у відповідь на умови зовнішнього середовища). У людському суспільстві умови середовища є надзвичайно мінливими. Будемо вважати такі зміни загрозами. Поява загрози завжди передує появі оборонних засобів від цих загроз, подібно до того, як організмам необхідний деякий час, щоб пристосуватися до нових умов середовища. Відтак частіше відповідають зарозою на загрозу, а не щоразу виробляють рішення на чергову загрозу. Люди, які є більш конкурентоздатними по даному напрямку зацікавлені у тому, щоб даний напрямок став домінантним, особливо у випадках, коли вони знають, що їхні потенційні конкуренти є слабшими від них у деякій сфері життєдіяльності. Про таких людей говорять, що вони тягнуть ковдру на себе. Саме з цієї причини про багатокритеріальну оптимізацію мало хто замислюється, внаслідок чого втрачається соціальність (лат. socium - спільне).
Коаліційна боротьба є ефективнішою, ніж поодинока, оскільки коаліція здатна досягти того, чого не змогли б досягти інтересанти окремо один від одного. Саме коаліція задає напрямок еволюції, генеруючи еволюційні ідеї, нові принципи життєдіяльності. Суспільство не можна чітко розділити на непересічні підмножини: ідеї для здійснення життєдіяльності виникають спонтанно. Одні ідеї сполучають людей, внаслідок чого виникають нові коаліції, а інші - розлучають, внаслідок чого коаліції руйнуються. Виникнення коаліції можна описати наступним чином. Нехай <math>x_{1},x_{2}</math> - дві довільні ідеї, які приймають значення <math>1</math> (істина) або <math>0</math> (хиба), а <math>A,B</math> - дві довільні особи. Розгляньмо наступну таблицю.
{| class="wikitable"
|-
! <math>x_{1}</math> !! <math>x_{2}</math> !! <math>A\,\And\,B</math>
|-
| <math>0</math> || <math>0</math> || <math>0</math>
|-
| <math>0</math> || <math>1</math> || <math>0</math>
|-
| <math>1</math> || <math>0</math>|| <math>0</math>
|-
| <math>1</math> || <math>1</math> || <math>1</math>
|}
З цієї таблиці видно, що коаліція утворюється лише коли особи <math>A</math> та <math>B</math> однаково вважають ідеї <math>x_{1}</math> та <math>x_{2}</math> істинними.
Нехай <math>X</math> - непуста множина, а <math>\Beta(X)</math> - булева алгебра, яка складається з підмножин множини <math>U,</math> причому <math>X\in\Beta(X).</math> Підмножина <math>M(X)</math> булевої алгебри <math>\Beta(X)</math> називається мажоритарною системою на <math>X,</math> якщо:
* <math>M(X)\neq\emptyset</math>
* разом із кожною підмножиною <math>A</math> множина <math>M(X)</math> містить усі підмножини <math>B</math> такі, що <math>A\subset B</math>;
* жодна підмножина <math>A</math> не міститься у <math>M(X)</math> разом із своїм доповненням.
Підмножини, що належать <math>M(X),</math> називаються більшостями у <math>X.</math> Зрозуміло, що <math>X\in M(X),\,\,\emptyset\not{\in}M(X),</math> а також що з <math>A\in M(X)</math> та <math>B\in M(X)</math> слідує <math>A\cap B=\emptyset.</math>
Множина <math>X</math> із заданою на ній мажоритарною системою <math>M(X)</math> називається мажоритарним простором.
==Теорія управління==
| |||