Управління та безпека: відмінності між версіями

Вилучено вміст Додано вміст
Mfcker (обговорення | внесок)
Mfcker (обговорення | внесок)
Рядок 16:
 
[[Файл:Уррукреореоккео.tif|міні|265x265пкс|Функції системи]]
Однією із основних задач, які виникають при створенні системи управління, є прогнозування її властивостей (функцій). Функція системи - сукупність результатів впливів, здійснюваних даною системою на середовище, на інші системи та на саму себе. Цією характеристикою визначається роль, яку відіграє система у надсистемі, і місце, яке вона займає серед оточуючих об'єктів. Основна функція - це призначення системи. Неосновні функції - ситуативні й тимчасові, а основна функція - постійна. Зміна основної функції означає докорінну зміну системи. Негативні неосновні функції перешкоджають виконанню системою своєї основної функції, а позитивні сприяють; негативні є лише супутніми, але породжуються системою. У нейтральних функціях може приховуватися позитивний чи негативний потенціал, який може проявлятися за певних умов. Ефективність системи - кількісна або якісна характеристика, яка дозволяє робити висновок про ступінь виконання системою притаманних їй функцій. Коли основна функція виражається через її цільову спрямованість, ефективність відображає ступінь досягнення системою своїх цілей. Цільова спрямованість визначається управлінням, тобто сукупністю узгоджених керуючих сигналів (планування), породжуючих систему у її зв'язку із середовищем, у якому вона функціонує. Автоматична регуляція (адаптація системи) полягає у здатності системи виконувати основну функцію при збуреннях, які повідомляються системі середовищем (за взаємодії функцій системи із середовищем), тобто у її стійкості.
 
Процес управління здійснюється шляхом повідомлення об'єкту управління спеціально організованих зовнішніх впливів ("середовищних"), що змінюють декотрі його властивості.
Рядок 25:
Якщо через <math>M_{Y}</math> позначити множину значень <math>Y,</math> за яких властивості (стан) об'єкта задовільняють вимогам, а через <math>R_{Y}</math> - множину значень <math>Y,</math> які реально можуть бути досягнутими у процесі функціонування об'єкта, то мета управління може бути визначена співвідношенням <math>R_{Y}\subset M_{Y}.</math> Якщо це співвідношення справджується без будь-якого втручання ззовні, то процес управління стає зайвим. Застосування управління стає необхідним, якщо на об'єкт впливають чинники (збурення), які приводять до порушення даного співвідношення. На практиці керуючі впливи (управління) <math>U</math> здійснюються декотрим регулятором, у загальному випадку пов'язаним із станом об'єкта та прикладеними до нього збуреннями. При цьому сам регулятор може зазнавати збурень.
 
Варто зауважити, що інколи доводиться розрізняти регулювання та управління. Управління - вироблення керуючих рішень до розвитку керованого процесу (управління здійснюється на основі попереднього планування, моделювання керованого процесу). Регуляція - вироблення керуючих рішень в залежності від особливостей розвитку керованого процесу (в тому числі саморегулювання в залежності від плину керованого процесу). Цільова спрямованість системи визначається управлінням, тобто сукупністю узгоджених керуючих рішень (планування), породжуючих систему у її зв'язку із середовищем, у якому вона функціонує. Автоматична регуляція (адаптація системи) полягає у здатності системи виконувати основну функцію при збуреннях, які повідомляються системі середовищем (за взаємодії функцій системи із середовищем), тобто у її стійкості. Загальновідомим афоризмом є вислів Чарльза Дарвіна про те, що виживає той, хто добре пристосовується до мінливих умов. Аналогічний сенс має висловлювання К.Гельвеція: «Я продовжую ще вчитися, — писав К. А. Гельвецій, — моє виховання ще не завершене. Коли ж воно закінчиться? Коли я не буду більше здатним до нього: після моєї смерті. Все моє життя і є, власне, тривалим вихованням».
 
Під елементом спрямованої дії розуміється фізичний об'єкт, що має вхід <math>X</math> (векторний) та вихід <math>Y</math> (векторний), фізична природа яких є довільною. При цьому припускається, що вхід <math>X</math> декотрим чином впливає на вихід <math>Y,</math> однак зворотного впливу <math>Y</math> на <math>X</math> немає.