Давайте пограємо зі змією/Скриптуємо Блендер: відмінності між версіями

Якщо ми хочемо просунутись до програмування трьохвимірних ігор, нам обов'язково треба включити в свій арсенал хоч якийсь редактор. Бо навіть простенька модель кубика, якщо її малювати вручну, з коду буде виглядати так:

 

glBegin(GL_POLYGON);

glVertex3f(1.000000,1.000000,-1.000000);

glVertex3f(-1.000000,1.000000,1.000000);

glEnd();

 

А в ньому всього то шість граней. І то я полінувався вводити все вручну, і згенерував цей кубик скриптом з блендера. Тепер порахуйте скільки граней у цієї лисої пані:

Щоб мати поняття що ми хочемо зробити можна подивитись [http://www.youtube.com/watch?v=PdHS2Unt6Js коротке трихвилинне відео].

 

#!BPY

 

 

Blender.Window.FileSelector(write, "Export")

 

 

 

Спочатку знайти вибраний об'єкт:

sce = bpy.data.scenes.active

ob = sce.objects.active

 

Потім отримати його меш:

mesh = ob.getData(mesh=1)

 

Хоча ми могли і отримати не меш. Якщо наприклад вибраним об'єктом було джерело світла. А воно не має ніякої трикутної сітки. Тому, в коді що піде далі варто ловити виключення. Якось так:

try:

for face in mesh.faces:

except:

print "Selected something without mesh. Nothing exported."

Тобто від пробує виконати код в секції try, а якщо не виходить, то жаліється в консоль. Варто зауважити, що при тестуванні скриптів до блендера, бажано щоб він був запущений з консолі, тоді в ній будуть з'являтись повідомлення про помилки. Він вам прямо так і скаже: [[Файл:Python error check console.png|150px]], але не скаже де ту консоль шукати, тому вам варто знати самим.

 

Тепер давайте намалюємо свій меш. Що небудь попростіше. Найпростіше - трикутник, з нього і почнемо. Ось функція яка його створює:

 

def createtriangle():

obj=NMesh.GetRaw()

 

NMesh.PutRaw(obj,"Triangle",1)

 

А тепер по порядку. Спочатку ми створюємо базовий об'єкт, з чистим мешем:

 

obj=NMesh.GetRaw()

 

Якщо цій функції передати параметром ім'я якогось існуючого об'єкта, то меш того об'єкта буде взятий за основу. Тобто побудова почнеться не з нуля. Тільки варто переконатись що такий об'єкт існує. Далі створимо якісь три вершини. Будь-які, основне - аби їх було не менше трьох, бо інакше ми не отримаємо жодної грані.

 

v1=NMesh.Vert(0,10,0)

v2=NMesh.Vert(-1,0,0)

v3=NMesh.Vert(1,0,0)

 

Потім додамо ці вершини у об'єкт.

 

obj.verts.append(v1)

obj.verts.append(v2)

obj.verts.append(v3)

 

Коли вершини створено, можна створювати грані. Починають з порожньої грані.

 

f=NMesh.Face()

 

А потім в неї додають потрібні вершини. З об'єкта. (Щоб він міг розібратись з індексами). Десь ось так:

 

f.v.append(obj.verts[0])

f.v.append(obj.verts[1])

f.v.append(obj.verts[2])

 

Після того як грань буде готова додаємо її в об'єкт.

 

obj.faces.append(f)

 

А так як наш об'єкт - трикутник, то цього достатньо. Залишилось тільки зробити так, щоб він появився у вікні блендера.

 

NMesh.PutRaw(obj,"Triangle",1)

 

Першим параметром передається об'єкт, що буде вставлятись в сцену, другим - його ім'я. Якщо ім'я унікальне - створиться новий об'єкт. Якщо ні - то той об'єкт що носив це ім'я раніше заміниться на наш новий. Тому, будьте обережні. Третій параметр - прапор, що вказує блендеру, про необхідність обчислення нормалей. Нуль - ми задали нормалі. Інакше - обчислити їх.

Зразу покажу скрипт який це намалював:

 

#!BPY

 

 

genheightmap(f,-5,-5,5,5,0.7)

 

Він майже аналогічний скрипту що малював трикутник, з тією відмінністю, що трикутників тут набагато більше. Принцип роботи дуже простий. Подивимось на нашу карту висот в режимі дротяної моделі. Функцію я регулярно змінював, бо цікаво ж.

Тому, нам спочатку треба обчислити координати вершин на однорідному розбитті, та заповнити ними модель:

 

for y in range(height):

for x in range(width):

v=NMesh.Vert(fx,fy,z)

obj.verts.append(v)

 

А потім, об'єднати їх в трикутники, по два трикутники на клітинку, як на попередній ілюстрації. Зауважте, що якщо ми маємо <code>width</code> вершин в ряді, то клітинок в ряді буде <code>width-1</code>.

Графічний інтерфейс у блендері створюється ну просто дуже просто. Простіше хіба що в Delphi. За створення інтерфейсу відповідає модуль <code>Blender.Draw</code>. І одна команда:

 

Blender.Draw.Register(draw,event,button)

 

Ця команда приймає в параметрах три функції, які вона запускає в разі необхідності:

Його малює така функція:

 

def draw():

Blender.BGL.glClear(Blender.BGL.GL_COLOR_BUFFER_BIT)

Blender.Draw.String("max_y: ",8,285,10,125,20,str(maxy),10,"Maximal y value",changestring)

Blender.Draw.String("d: ",9,340,50,70,20,str(resolution),10,"Size of one grid cell",changestring)

 

Перший рядок функції

 

Blender.BGL.glClear(Blender.BGL.GL_COLOR_BUFFER_BIT)

 

очищає все поле для малювання. Якщо ви програмували в OpenGL - ця функція може видатись вам знайомою. А все тому, що інтерфейс блендера виводиться з допомогою OpenGL. І таке рішення видається досить вдалим.

Наступна функція

 

Blender.Draw.Toggle("Create given surface",1,10,10,150,20,0)

 

[[Файл:Blender cartesian.png|frame|right|Ось так]] Створює кнопку - переключатель. Перший параметр - напис на кнопці. Другий - її унікальний номер. За цим номером обробник події дізнається від якої кнопки прийшов сигнал. Тому бажано щоб кожен елемент інтерфейсу мав унікальний номер, якщо він звісно не дублює функцію якогось іншого. Два інші числа - координати кнопки в пікселях. Що цікаво, тут на відміну від інших фреймворків інтерфейсу координати математичні. Тобто нуль внизу, та ігрик направлений вверх.

Наступний оператор аналогічно створює подібну кнопку. Але ми малювали ще елемент іншого виду - для вводу тексту:

 

Blender.Draw.String("f(x,y)=",3,160,50,180,20,functiontext,200,"Input surface function here",changestring)

 

Перший параметр - підпис. Цей підпис буде стояти зліва від тексту що ми будемо вводити, і буде займати ширину нашого компонента. Тому упевніться що і для вводу виділено достатньо. Наступні п'ять параметрів як і у кнопки - переключателя: ідентифікатор події, координати, розмір. Після них йде рядок (<code>functiontext</code>) - у якому вказують текст що буде стояти в полі для вводу за замовчуванням. Після нього - число (200) - максимальна кількість символів для вводу (не більше 399). Потім підказка, і останнє - функція зворотнього виклику <code>changestring</code>. Ця функція викликається після введення тексту, і їй передаються два аргументи - спершу ідентифікатор події, а потім параметр.

Розглянемо спочатку обробник <code>button</code>:

 

def button(evt):

if evt == 1: # Якщо натиснута кнопка з ідентифікатором 1

genheightmap(f,minx,miny,maxx,maxy,resolution,functiontext) # Створити карту висот, з заданими параметрами

Blender.Window.Redraw() # Та обновити вміст вікон блендера

 

Ось так просто. Так само туди вписуємо обробку подій для інших кнопок. <code>if evt == 2</code> і так далі.

Функція - обробник спеціально для текстів нічим не складніша. Текст передається у змінну <code>val</code>. Єдиний недолік - вивід проводиться через глобальні змінні, та я не знаю як можна зробити інакше.

 

def changestring(event,val):

if event==3:

global functiontext

functiontext=val

 

Якщо кнопка для вводу тексту мала ідентифікатор 3, і функцію обробник - <code>changestring</code>, то з її допомогою можна було б змінювати вміст глобальної змінної <code>functiontext</code>.

Нам залишилось розглянути тільки функцію:

 

def event(evt,val):

if evt == Blender.Draw.ESCKEY:

Blender.Draw.Exit()

return

 

Вона майже нічого не робить, окрім того, що при натисненні клавіші Esc припиняє роботу скрипта.

Ну, і звісно спочатку варто було зареєструвати глобальні змінні, та створити функцію що малює поверхню:

 

functiontext="0"

surfacename="heightmap1"

def f(x,y):

return eval(functiontext,{"x":x,"y":y,"sin":math.sin,"atan2":math.atan2})

 

Увесь скрипт цілком виглядає так:

 

#!BPY

 

Blender.Draw.Register(draw,event,button)

 

== Посилання ==