Житіє святого Сергія/Глава XX
ГЛАВА XX. УЧНІ І СПІВБЕСІДНИКИ СЕРГІЄВІ В СВОЇХ ОБИТЕЛЯХ
У Костромських краях. На Обнорі і Нурмі. В Москві і на Пішноші. На Білому озері. В Серпухові. На Дубні. В краях Вологодських і Тверських. В краях Калужських і Звенигородських. Знову в Костромських. Співбесідники у Вологді, на Махрі, в краях Ростовських, Суздальських і Пермських. Віддалені відголоски переказів і неясні сліди. Зірки північних країн (1345 – XV ст.)
Радуйся, світильниче багатосвітлий, підвівший до Христа монахів багатства.
Ікос. Мінеї.
Радуйся, проходженням своїм у пустелях багато обителів насадивий
Акафіст 2. Ікос 11.
Учнями і духовними друзями Преподобного Сергія засновано до сорока монастирів; з них, в свою чергу, вийшли засновники ще до п'ятидесяти монастирів, так що духовне потомство великого Радонізького подвижника поширилось по всій північно-східній Русі, повсюду запалюючи благодатний вогник духовного життя і розливаючи світло просвітлення християнського. У даному нарисі ми не можемо надати повну картину поширення чернецтва з обителі Сергієвої і обмежимось тут короткими даними про учнів і співбесідників Преподобного Сергія, заснувавших свої обителі і мавших до нього особисте відношення.
1. Одним з перших учнів і пострижеників Преподобного Сергія був Преподобний Авраамій Галицький, називаємий в наших місяцесловах також Городецьким і Чухломським. Судячи по тому, що він, за свідченням рукописного житія, упокоївся 20 липня 1375 року у глибокій старості, треба припускати, що він був літами набагато старше Преподобного Сергія, котрому у цей час було тільки 56 років. В обителі Радонізькій Авраамій трудився у хлібні і поварні, носив дрова і воду для братії, а потім був удостоєний сану пресвітерського. Бажаючи вищого подвигу, він випросив у великогос старця благословіння і удалився в дику тоді країну Галицьку. Тут, на одній горі поблизу Галицького озера, він віднайшов чудотворну ікону Богоматері «Умилення сердець» і поставив собі часовню і келію. Коли його прихисток став відомий Галицькому Князю Димитрію Феодоровичу, він приніс на прохання цього Князя віднайдену ним святину у Галич, куди прибув по озеру у рибацькому човні. Народний переказ каже, що там, де плив Преподобний, ще і тепер видний струмінь, що відрізняється від інших і називається Аврамієвою. У Галичі від святої ікони було багато чудес, чому усердний Князь дав засоби Преподобному побудувати на місці явлення цієї ікони монастир, на честь Успіння Пресвятої Богородиці, а самого Авраамія переконав бути ігуменом цієї обителі. Багато потрудився тут святий ігумен над наверненням дикого племені Чудського до Христової віри, і Мати Божа видимо допомагала йому у тому обильними чудесами від святої Своєї ікони. Коли обитель стала дуже багатолюдна, Преподобний удалився верст за сімдесят; учні знайшли його і тут, і скоро заснована була інша обитель - Покладення пояса Богородиці (нині село Озерки). Потім Авраамій удалився на річку Вига і заснував там монастир на честь Собора Богоматері. Нарешті він пішов і звідси і в двадцяти верстах від Вигської обителі побудував четверту обитель - на честь Покрова Пресвятої Богородиці, де і почив у Господі. Так переносимий був цей світильник смирення з одного місця на інше і всюду возжигав світочі духовного життя.
2. Преподобний Павло Обнорський, або Комельський, родом Москвич, постриженик одного з приволзьких монастирів, був також одним з перших учнів Преподобного Сергія. Подібно Авраамію, він проходив в обителі великого старця послух і в кухні, і в трапезі, був і в келійному послуху у самого ігумена Сергія. Так трудився він кілька літ. Потім запитав у старця благословіння жити в усамітненні в навколишніх лісах. Через п'ятнадцять років такого життя, коли його стали відвідувати братія, він знову просив у Преподобного Сергія благословіння йти у пустелю вже більш віддалену. Святий старець дав ревнісному учневі - любителю безмовства - мідний хрест на благословіння, і Павло, після довгих мандрів по пустельним місцям, зупинився нарешті в Комельському лісі. Над річкою Грязовицею Павло обрав собі дупло старої липи замість келії і три роки підвизався тут нікому не відомий. Потім він перейшов на річку Нурму і тут поставив келію трохи просторнішу залишеного дупла. Преподобний Сергій Нуромський, також учень Сергія Радонізького, одного разу прийшов до нього і побачив ось що: стаї птахів літали навколо Павла, інші з них сиділи на голові і на плечах його, і він годував їх з рук; тут же стояв ведмідь, чекаючи собі їжі від пустельника; лисиці і зайці бігали колом, чекаючи того ж... Ось життя невинного першого чоловіка! Коли стали і сюди приходити до нього любителі безмовства і просили дозволу жити з ним, то він спочатку не згоджувався, а потім, згадавши поради наставника свого Преподобного Сергія Радонізького, попросив у Митрополита Фотія благословіння на устрій гуртожитнього монастиря в ім'я Живоначальної Трійці. По глибокому смиренню він не прийняв священного сану. Стодванадцятилітнім старцем, лежачи на смертному одрі, 6 січня 1429 року він зі сльозами повідав братії про спаленні в цей день Костроми татарами, а 10 січня відійшо до Господа. В його обителі і понині зберігається хрест, даний йому Преподобним Сергієм на благословіння.
3. В чотирьох верстах від пустельного житла Преподобного Павла життєдіяв його друг і духовний батько - Преподобний Сергій Нуромський. Він був родом грек, прийшов у Радонізьку пустелю до Преподобного Сергія з Афонської гори і довго жив під керівництвом великого батька іноків. За його благословінням він заснував на ріках Нурмі монастир Преображення Господнього. Сергій і Павло часто відвідували один одного, причому Павло з поваги до Сергія проводжав його зазвичай на дві третини відстані від своєї обителі. місце, де розлучались святі друзі, ознаменовано часовнею. Преподобний Сергій помер 7 жовтня 1412 року
4. В двадцяти верстах від обителі Преподобного Павла була обитель Воскресіння Христового, заснована ще раніше Павлової учнем Преподобного Сергія Радонізького - Сильвестром Обнорським. Довго підвизався тут, на березі Обнори, у глухому лісі цей угодник Божий, поки не знайшов його один заблукалий поселянин. Після того біля його пустельної келії стали селитися ревнителі духовного подвигу, і заснувалась обитель. Святитель Олексій благословив побудувати храм у ім'я Воскресіння Христового. Преподобний Сильвестр часто удалявся у глухе місце дрімучого лісу, котре і тепер зветься Заповідним гаєм. Звідти часом виходив він для бесіди з відвідувачами на те місце, де тепер часовня. Помер він у 1379 році, квітня 25 дня.
5 і 6. Преподобні Андроник і Савва. Преподобний Андроник, «тихий, лагідний, смиренний», за відозвою літописця, був родом з тої ж Ростовської області, з котрої походив його великий авва. Святий наставник дуже полюбляв свого святого учня за його добродійства і відданий послух і особливо молив за нього Бога, щоб покрив цю невинну душу від ворожих підступів і допоміг йому довершити свою течію до кінцяя. Андроник давно плекав у душі бажання заснувати свою гуртожитню обитель і не таїв цього бажання від старця. Ми бачили вище, як це святе бажання виповнилось, коли Святитель Олексій випросив у Преподобного Сергія цього учня для устрою обителі Всемилостивого Спаса. Місце було обрано у семи верстах від Кремля, на річці Яузі, і сам Преподобний Сергій приходив благословити це місце. В 1361 році обитель була закінчена будівництвом. Великий старець не раз приходив сюди до улюбленого свого учня і підкріплював його у подвигу своїми бесідами. Одного разу великий подвижник зайшов сюди поклонитись образу Спаса (котрий був принесений Святителем Олексієм з Царгороду) перед відправленням у далеку путь, у Нижній Новгород (у 1365 р.), і при прощанні довго розмовляв з Андроником. В подальшому на місці їх розлуки поставлена часовня, - це на шляху у Володимир. Під керівництвом Преподобного Андроника виховались його сопостник і приємник по ігуменству Преподобний Савва і знамениті іконописці Андрій Рубльов і Данило, котрі розписували придворний Благовіщенський собор і соборні храми у Володимирі і Сергієвій Лаврі. І понині стоїть на правій стороні царських воріт Троїцького собору чудотворна ікона Пресвятої Трійці, написана Преподобним Андрієм. Читачі цієї книги можуть бачити її зображення у заставці IV-го розділу.
7. В один час з Андроніковим монастирем (в 1361 р.) виникла обитель Пішношська, заснована пустельнолюбним Мефодієм. В молодих літах прийшов він до Преподобного Сергія і жив кілька літ під його керівництвом. Потім по благословенню старця він усамітнився в хащу дубового лісу за рікою Яхромою і на невеликому підвищенні серед болота поставив собі келію. Коли біля нього стали збиратися братія, Преподобний Сергій, відвідавши його, порадив йому побудувати обитель і храм на іншому, більш сухому місці і благословив те саме, де тепер стоїть ця обитель. Преподобний Мефодій сам трудився при її побудові, переносячи дерева через річку. Від того обитель отримала назву Пішношської, а річку прозвали Пішношею. Часом Преподобний Мефодій для безмовства усамітнювався за дві версти від обителі, і сюди приходив до нього для духовної бесіди Преподобний Сергій. Звідси ця місцевість названа Бесідою, і тут стоїть часовня. «Співбесідник і співпостник» Преподобного Сергія Мефодій переставився через вісім місяців після кончини свого великого старця, 14 червня 1392 року. В його обителі чесно зберігається дерев'яний потир, в котрому він священнодіяв, і ковчежець з часткою мощів Преподобного Сергія.
8. Преподобний Феодор, в миру Іоанн, рідний племінник Преподобного Сергія, в юності пострижений ним, був одним з самих старанних і улюблених його учнів. Удостоєний сана священства, він дістав бажання заснувати свій гуртожитній монастир і відкрив свій задум Богомудрому дядьку-наставнику. Преподобний Сергій благословив його на це діло і навіть сам прийшов оглянути обране ним на високому березі Москви ріки місце для обителі. Це було близько 1370 року. Слава про святе життя Феодора скоро зібрала навколо нього багато братій. Великий Князь обрав собі Феодора в духовники і посилав з дорученнями у справах церковних до Вселенського Патріарха; Митрополит Олексій ставився до нього з батьківською любов'ю, і Кипріан писав йому послання разом з Преподобним Сергієм. Високе становище, у котре був поставлений Феодор, тривожило його святого дядька, котрий «вболівав за честь і славу його» і молився, «во єже звершити йому течію без перепони». Великий батько іноцтва пошановував обитель Симоновську спорідненою о Христі своїй Радонізькій обителі, і коли потреба і користь викликали його у Москву, він приходив прямо у Симоновий монастир, де для нього влаштована була навіть особлива келія. Любитель смирення і праці, він і тут разом з братією обробляв власними руками землю для городів, насаджував дерева, копав ставки і колодязі. І тепер ще видні тут плоди його труженицького життя: недалеко від монастиря на рівному підвищеному місці знаходится обширний (в околі до 150 сажнів) і глибокий (на середині до 6 аршин) ставок, обнесений валом і обсаджений березами. Спільний переказ Москви завірює, що цей пруд викопаний руками перших святих подвижників на Симонові і що в цих трудах приймав живу участь Преподобний Сергій. Від того і звуть цей ставок Сергієвим. І московські старожили кажуть, що багато страждущих, не дивлячись на пору року, занурюючись у воду цього ставка з вірою і молитвою про зцілення, отримували прошене. З древніх літ в день Преполовенія П'ятидесятниці сюди буває хресний хід для освячення води.
Преподобний Феодор в подальшому був Архієпископом в Ростові, де, не дивлячись на короткочасне керування паствою, залишив по собі віковічний пам'ятник заснуванням Богородицеріздвяного жіночого монастиря. Він помер 28 листопада 1394 року.
9 і 10. З Симоновської обителі вийшли два подвижники Білозерські, Кирило і Ферапонт, котрі обидва користувались настановами Преподобного Сергія. Першого з них привів сюди друг Сергіїв, Преподобний Степан Махрищський. Коли Преподобний Сергій приходив у Симонів, він перш за всіх відвідував Кирила у хлібні. Прозорливий старець бачив, що буде Кирило в подальшому, і з любов'ю спілкувався з ним про спасіння душі. Після Феодора Кирило деякий час був настоятелем Симоновської обителі, але потім, по любові і безмовству, удалився у свою усамітнену келію на Старому Симонові, а звідти разом з другом своїм Ферапонтом пішов у краї білозерські. Там Кирило поклав основу гуртожитньої обителі Успіння Пресвятої Богородиці (в 1397 р.), а Ферапонт заснував також гуртожитній монастир - Різдва Богородиці (в 1398 р.). В 1408 році Преподобний Ферапонт, по бажанню Можайського Князя Андрія Димитрієвича, перейшов у Можайськ і тут, у версті від міста, заснував Лужецький монастир, в котрому і почив у 1426 році, 27 травня. А Преподобний Кирило помер у 1427 році, 9 липня.
11. Близько 1373 року Князь Володимир Андрійович, засновник Серпухова, побажав влаштувати в цьому місті іноцьку обитель як найкраще училище благочестя. Він запросив до себе Преподобного Сергія і просив його поради. Святий старець благословив добрий намір Князя і разом з ним оглянув місце майбутньої обителі. Місце це називалось Високим, тому що знаходилось на підвищеному березі Нари, поблизу Оки, в лісі, у версті від міста. 2 грудня 1373 року Преподобний Сергій заклав храм обителі на честь Зачаття Богоматері Праведною Анною. Князь просив старця залишити будівником нової обителі прийшовшого з ним учня, Преподобного Опанасія. Опанасій, в миру Андрій, ще в юності прийшов до угодника Божого в його Радонізьку пустелю, і старець дуже любив його за його безвідмовний послух і смирення. Преподобному Сергію жаль було відпустити від себе Опанасія, а блаженному Опанасію не хотілось розлучатися з Богомудрим Сергієм, але «так угодно Господу», – сказав старець, і Опанасій повинувався. За сприяння благочестивого Князя обитель скоро закончена була будівлею, і до Опанасія зібралось багато братій. Преподобний Сергій не раз відвідував свого учня в Серпухові і присилав сюди свого майбутнього приємника, Преподобного Никона, котрий і був тут першим іноком, а потім і пресвітером. Князь побудував в обителі кам'яний храм, і Митрополит Кипріан сам освятив його. З цього часу між Святителем і Висоцьким ігуменом встановилась сама тісна духовна дружба, Кипріан не раз писав Опанасію самі дружні послання, а щиро відданий йому ігумен розділяв скорботи Святителя, супроводжуючи його в Київ і Царгород. В 1387 році Преподобний Опанасій купив собі в Костянтинопольському Предтеченському монастирі келлію і залишився там з кількома учнями своїми назавжди. Він багато потрудився над перекладом і списуванням святоотцівських творів (відомий написаний ним устав «Око Церковне»), присилав з Царгороду в свою обитель ікони і помер там коло 1401 року. У Висоцькому монастирі його приємником по ігуменству був співіменний йому учень Опанасій, прославившийся по кончині чудотвореннями. З інших його учнів відомий Преподобний Микита. В цій обителі збереглись крашенинні ризи Преподобного Сергія.
12. За рік після заснування Серпуховської обителі Преподобний Сергій поклав початок вже відомій читачам обителі на Киржачі. Тут першим ігуменом був його учень - Преподобний Роман, померлий 1392 року липня 29 дня.
13 і 14. В 1378 році був заснований Строминський монастир Успіння Богоматері на річці Дубенці; першим його ігуменом, чи будівельником, був преподобний Леонтій, учень Преподобного Сергія. Через три роки, в 1381 році, після славної перемоги Куликовської Великий Князь Димитрій Іоаннович заснував інший Дубенський Успенський монастир, що «на острові», де ігуменствував преподобний Савва, також учень Преподобного Сергія, зображений в Успенському соборі Троїцької Лаври з закритим правим оком. На благословіння цієї обителі великий старець дав, як каже переказ, ікону Пресвятої Богоматері «Кипрську», котра і донині пошановується в приходській церкві села Стромині.
15. Преподобний Опанасій пустельник, «зовомий Залізний посох», подвизався на місці, де потім був заснований Череповецький Воскресенський монастир і де тепер Воскресенський собор у Череповці.
16. Преподобний Ксенофонт Тутанський заснував Тутанський Вознесенський монастир на березі ріки Тьми, в тридцяти верстах від Твері, де нині село Тутань. Пам'ять його місцево пошановується 26 січня.
17. Преподобний Ферапонт Боровенський, засновник Успенського Боровенського монастиря, в десяти верстах від міста Мосальська (Калузької губернії). За переказом, Преподобний Сергій благословив Ферапонта іконою Успіння Богоматері; Ферапонт прийшов з нею в околиці нинішнього погосту Боровенська; утруджений від путі, він ліг під тінню одного з вікових дерев, поставивши на ньому образ. Але, проснувшись, не знайшов його на своєму місці; довго шукав він ікону і нарешті знайшов у лісовій хащі, на одній сосні. До трьох разів повторювалось чудесне зникнення ікони і віднайдення її в одному і тому ж місці. Преподобний прийняв цю подію за вказівку, що Пресвята Богородиця благоволила обрати це місце для обителі, і поселився тут. Скоро зібрались коло нього любителі відлюдництва, і обитель заснувалась. Рік кончини Преподобного Ферапонта невідомий. Свята ікона Успіння Богоматері і понині стоїть в церкві Боровенського погосту.
18. Преподобний Савва Сторожевський, по кончині Преподобного Сергія і по удаленні Преподобного Никона на безмовство шість років управляв Лаврою Преподобного Сергія. Пам'ятником його піклувань про обитель Преподобного Сергія служить джерело, виведене його молитвами і понині називаєме Саввиним (поблизу церкви Воскресіння Христового в Кокуєві). За бажанням Звенигородського Князя Юрія Дмитрієвича в 1398 році Савва заснував поблизу Звенигорода на горі Сторожі монастир в ім'я Різдва Богородиці, в котрому і почив 3 грудня 1406 року.
19. Преподобний Якків Залізноборський, чи Галицький, родом з Галицьких дворян Амосових, майже до самої кончини Преподобного Сергія жив у його обителі, а потім поселився у глухому лісі у залізних руднів, у тридцяти верстах від Галича. В 1415 році трапилось йому бути у Москві, де мав він перебування у Предтеченському, під Бором, монастирі. В той час Велика Княгиня Софія Вітовтівна, дружина Великого Князя Василія Димитрієвича, страждала родами; Великий Князь послав прсити молитов у подвижника Якова, і Преподобний передбачив посланим, що дружина Великого Князя народить йому спадкоємця престолу. Софія народила сина, і вдячний Великий Князь дав Якову кошти побудувати монастир в ім'я Предтечі на місці його подвигів. Яков помер 1422 року 11 квітня.
20. Преподобний Григорій Голутвинський, перший ігумен Голутвинського монастиря в Коломні. В цій обителі, заснованій близько 1385 року в честь Богоявлення Господня, зберігається посох Преподобного Сергія, з котрим він, за переказом, зустрічав після перемоги Димитрія Донського.
До учнів Преподобного Сергія відносять:
21. Преподобного Пахомія Нерехтського, засновника Троїцького Сипанова монастиря поблизу Нерехти Костромської губернії. Помер у 1384 році 23 березня.
22. Преподобного Микиту Костромського, засновника Богоявленського монастиря у місті Костромі, і
23. Преподобного Микифора Боровського, зображеного на іконі Троїцького собору.
- * *
Сучасні Преподобному Сергію подвижники благочестя високо цінували його духовну досвідченість і дорожили його мудрими порадами і настановами. Звідси - цілий сонм його святих друзів і «співбесідників». І як солодко звучить для серця це миле найменування! Всі вони більш чи менш від нього запозичили свою іноцьку освіту, тому що «не в міру вилилась благодать Божа на цього обранця, і він, смиренно стараючись бути нижче інших, невільно підкоряв їх повнотою своїх духовних здібностей, котрі так високо і, можна сказати, самотньо поставили його над ликами іноцтвуючих свого віку і наступних». Поіменуємо тут більш відомих з них.
1. Преподобний Димитрій Прилуцький, засновник обителі Прилуцької, поблизу самої Вологди. В перший раз він познайомився з Преподобним Сергієм, ймовірно, у 1354 році, коли Преподобний Сергій приходив з Переяславль просити ігумена для своєї обителі і, скільки не відмовлявся, був сам посвячений у сан ігумена єпископом Опанасієм. Преподобний Димитрій в той час підвизався в заснованому ним Микільському монастирі на березі Переяславського озера. Дуже ймовірно, що він упросив Преподобного Сергія і зупинитися в його обителі. З того часу він часто ходив до Преподобного Сергія. З Переяславля в 1371 році він удалився у Вологодські краї і там заснував першу в тій області гуртожитню обитель в ім'я Спасителя. Почив 11 лютого 1392 року.
2. Преподобний Степан Махрищський. Про нього вже сказано було вище (гл. XIII). Подібне тому, що (потерпів Преподобний Сергій в своїй обителі, трапилось і з його святим другом: проти нього озброїлись сусідні жителі, брати Юрківські, і грозили його вбити. даючи місце гніву, лагідний Степан таємно пішов у вологодські ліси і тут, на річці Авнежі, заснував пустельну обитель Пресвятої Трійці. Визваний Великим Князем Московським знову на Махру, він залишив там двух учнів - Григорія і Кассіана. Переставився 15 липня 1406 року.
3 і 4. Преподобний Павло і Феодор Ростовські. Коли Преподобний Сергій (в 1363 р.) був на своїй батьківщині, у Великому Ростові, ції подвижники просили його обрати їм місце для обителі і благословити початок їх святої справи. Заглибившись у непролазні тоді лісові хащі, що оточували Ростов, Преподобний Сергій обрав місце на березі річки Устья і сказав пустельникам: «Призрить Бог і Пресвята Богородиця на місце цеє». Тут і був заснований Борисоглібський монастир. Феодор заснував ще Микільський монастир на річці Ковжі, впадаючій у Біле озеро. Він помер 22 жовтня 1419 року. Невдовзі після нього переставився і Павло.
5. Преподобний Діонисій, Архієпископ Суздальський, постриженик Київський, засновник Печерського Вознесенського монастиря на березі Волги, у 5 верстах від Нижнього Новгороду. Помер 15 жовтня 1384 року в Києві.
6. Преподобний Євфимій, учень Діонисія, під час свого перебування у Суздалі неодноразово приходивший до Преподобного Сергія для духовної співбесіди з ним. Він заснував дві обителі - Василівську, в 5 верстах від Гороховця, і відомий Спасо-Євфимієв монастир в Суздалі. Почив 1 січня 1405 року.
7. Святитель Степан Пермський, заснував 3 обителі - на устьях Вимі, Вичегди і Сисолі.
8. Святитель Михайло Смоленський, учень Преподобного Феодора Симоновського, чи Ростовського, чудотворця.
- * *
Блаженний Єпіфаній, згадавши про заснування Преподобним Сергієм деяких монастирів, зауважує: «Не тільки ж святий Сергій монастирів поставив, що тут я написав, але многії монастирі воздвиже на славу Божу і Пречистої Богородиці, і своїх учнів поставив в тих монастирях начальствувати». З вищеназваного списку учнів і співбесідників Преподобного Сергія видно, що дійсно Єпіфаній про багатьох з них не згадує зовсім. Але і наш список, звісно, далеко не повний. Так, відомо, наприклад, що на зворотньому шляху з Нижнього Новгорода у 1365 році Преподобний Сергій поклав основу Георгіївській пустелі у Гороховецькому повіті, на березі ріки Клязьми. Немає сумніву, що в цій пустелі першими подвижниками були учні чи співбесідники великого батька іноцтва, але хто саме - відомостей не залишилось. Відомо також, що ще Великий Князь Димитрій Іоаннович Донський надав Преподобному Сергію у самому Кремлі, поблизу свого палацу, місце для келій і церкви на випадок перебування його в Москві і що в подальшому тут існував Богоявленський монастир, але хто був будівничим цього монастиря - невідомо. У Рязанському Троїцькому монастирі зберігся переказ про заснування його Преподобним Сергієм в той час, коли він приходив у Рязань для примирення Князя Олега з Московським Великим Князем, але ніяких подробиць про його побудову не збереглось. Про багато обителей, ймовірно, до нас не дійшло і переказів. Є, наприклад, села, у котрих знаходять могильні плити з іменами похованих під ними іноків, хоча жодні спогади історичні, жодні навіть перекази про існування в цих місцях монастирів відсутні. Але вже одні ці надгробні плити свідчать, що тут були «монастирьки», котрі, звичайно, мали свою благотворну дію на навколишніх жителів і служили провідниками духу православного подвижництва у народне середовище, і ця дія, як би вона не була обмежена в смислі простору, була важлива вже тому, що впливала постійно, ставала повсякденною... А якщо ми приймемо до уваги вищезгаданий список учнів і співбесідників Сергієвих, то з більшою ймовірністю можемо припустити, що і число духовних вихованців Преподобного Сергія, і число обителів, заснованих ними і їх учнями, було незрівнянно більше, чим скільки нам відомо на основі свідчень історичного переказу.
- * *
Древньому обранцю Божому, великому батьку віруючих, було колись сказано: «Поглянь на небо і підрахуй зірки, якщо зможеш підрахувати їх... таке буде сім'я твоє» (Быт. 15, 5). І Преподобному Сергію, великому батьку іноцтва, було показано у видінні багато птахів і сказано: «Поглянь навколо!.. Так примножиться стадо учнів твоїх!» І збулась ця обітниця небесна. Ніби пташки райські, розлетілись пташенята Сергієві з рідного гнізда Радонізького по всьому сходу і півночі Руської землі і прославили Господа своїм дивним життям; ніби зірки по небу північному, розсипались вони по поверхні рідної землі і ярко горять по всьому безмежному простору її країв північних. І поки не закриють собою цього дивного сяйва суєтні хмари мудрувань людських, поки буде віяти на Русі дух справжнього подвижництва, до тих пір не будуть страшні їй ніякі напасті, адже сім'я святе - опора її!..