Ця стаття має технічний характер і використовується для обчислення варіації інтегралів Ґаусса . Також, результати цієї статті можна використати для лінеаризації рівняння Ейнштейна при вивченні слабкого гравітаційного поля в фізиці.
Деформація многовида
ред.
Нехай нам дано гладкий многовид , який вміщено в охоплюючий евклідів простір. Виберемо деяку систему координат
u
1
,
u
2
,
…
u
n
{\displaystyle u^{1},u^{2},\dots u^{n}}
на многовиді (або точніше, карту на деякому фрагменті многовида). Точки многовида виявляються «занумерованими» набором чисел
u
1
,
u
2
,
…
u
n
{\displaystyle u^{1},u^{2},\dots u^{n}}
, тобто точка многовиду однозначно знаходиться за своїми координатами:
(
1
)
r
=
r
(
u
1
,
u
2
,
…
,
u
n
)
{\displaystyle (1)\qquad \mathbf {r} =\mathbf {r} (u^{1},u^{2},\dots ,u^{n})}
Розглянемо невелику гладку деформацію многовида (1), при якій наша система координат залишається «вмороженою» і деформується одночасно з многовидом. Координати
u
1
,
u
2
,
…
u
n
{\displaystyle u^{1},u^{2},\dots u^{n}}
будь-якої точки
P
{\displaystyle P}
залишаються при цьому незмінними. А от положення точки
P
{\displaystyle P}
в евклідовому просторі змінюється (переходить в близьку точку
P
′
{\displaystyle P'}
) на малу величину (варіацію зміщення), яка є функцією координат:
(
2
)
r
′
=
r
+
δ
r
;
δ
r
=
δ
r
(
u
1
,
u
2
,
…
,
u
n
)
{\displaystyle (2)\qquad \mathbf {r} '=\mathbf {r} +\delta \mathbf {r} ;\qquad \delta \mathbf {r} =\delta \mathbf {r} (u^{1},u^{2},\dots ,u^{n})}
Також змінюються і відстані між сусідніми точками многовида, що можна повністю описати через варіацію метричного тензора:
(
3
)
δ
g
i
j
=
δ
(
r
i
⋅
r
j
)
=
(
δ
r
i
⋅
r
j
)
+
(
r
i
⋅
δ
r
j
)
{\displaystyle (3)\qquad \delta g_{ij}=\delta \left(\mathbf {r} _{i}\cdot \mathbf {r} _{j}\right)=(\delta \mathbf {r} _{i}\cdot \mathbf {r} _{j})+(\mathbf {r} _{i}\cdot \delta \mathbf {r} _{j})}
Одночасно з метричним тензором
g
i
j
{\displaystyle g_{ij}}
змінюються і залежні від нього символи Крістофеля
Γ
i
j
k
{\displaystyle \Gamma _{ij}^{k}}
та тензор Рімана
R
i
j
k
s
{\displaystyle R_{\,ijk}^{s}}
. Ми можемо розглядати варіації
δ
g
i
j
,
δ
Γ
i
j
k
,
δ
R
i
j
k
s
{\displaystyle \delta g_{ij},\;\delta \Gamma _{ij}^{k},\;\delta R_{\,ijk}^{s}}
які є просто деякими наборами маленьких чисел в обраній системі координат.
Покажемо, що ці варіації є тензорами. Для цього розглянемо дві різні «вморожені» системи координат
u
1
,
u
2
,
…
u
n
{\displaystyle u^{1},u^{2},\dots u^{n}}
і
u
^
1
,
u
^
2
,
…
u
^
n
{\displaystyle {\hat {u}}^{1},{\hat {u}}^{2},\dots {\hat {u}}^{n}}
. При деформації усі ці числа залишаються прив'язаними до точок многовиду, а тому залишаються сталими одночасно з усіма похідними переходу між цими системами координат:
(
4
)
u
i
,
u
^
j
,
∂
u
i
∂
u
^
j
,
∂
u
^
i
∂
u
j
,
∂
2
u
l
∂
u
^
i
∂
u
^
j
=
const
{\displaystyle (4)\qquad u^{i},\,{\hat {u}}^{j},\,{\partial u^{i} \over \partial {\hat {u}}^{j}},\,{\partial {\hat {u}}^{i} \over \partial u^{j}},\,{\partial ^{2}u^{l} \over \partial {\hat {u}}^{i}\partial {\hat {u}}^{j}}={\mbox{const}}}
Тому із формул для перетворень величин:
(
5
a
)
g
^
i
j
=
∂
u
p
∂
u
^
i
∂
u
s
∂
u
^
j
g
p
s
{\displaystyle (5a)\qquad {\hat {g}}_{ij}={\partial u^{p} \over \partial {\hat {u}}^{i}}{\partial u^{s} \over \partial {\hat {u}}^{j}}g_{ps}}
(
5
b
)
Γ
^
i
j
k
=
∂
u
^
k
∂
u
l
(
∂
2
u
l
∂
u
^
i
∂
u
^
j
+
∂
u
p
∂
u
^
i
∂
u
s
u
^
j
Γ
p
s
l
)
{\displaystyle (5b)\qquad {\hat {\Gamma }}_{ij}^{k}={\partial {\hat {u}}^{k} \over \partial u^{l}}\left({\partial ^{2}u^{l} \over \partial {\hat {u}}^{i}\partial {\hat {u}}^{j}}+{\partial u^{p} \over \partial {\hat {u}}^{i}}{\partial u^{s} \over {\hat {u}}^{j}}\Gamma _{ps}^{l}\right)}
(
5
c
)
R
^
i
j
k
s
=
∂
u
^
s
∂
u
α
∂
u
β
∂
u
^
i
∂
u
γ
∂
u
^
j
∂
u
δ
∂
u
^
k
R
β
γ
δ
α
{\displaystyle (5c)\qquad {\hat {R}}_{\,ijk}^{s}={\partial {\hat {u}}^{s} \over \partial u^{\alpha }}{\partial u^{\beta } \over \partial {\hat {u}}^{i}}{\partial u^{\gamma } \over \partial {\hat {u}}^{j}}{\partial u^{\delta } \over \partial {\hat {u}}^{k}}R_{\,\beta \gamma \delta }^{\alpha }}
беручи варіацію від лівої та правої частин рівнянь (5) і враховуючи (4) одержуємо, що варіації
δ
g
i
j
,
δ
Γ
i
j
k
,
δ
R
i
j
k
s
{\displaystyle \delta g_{ij},\;\delta \Gamma _{ij}^{k},\;\delta R_{\,ijk}^{s}}
є тензорами.
Зв'язок між варіаціями метричного тензора, символів Крістофеля і тензора Рімана
ред.
Розпишемо коваріантну похідну від варіації метричного тензора і врахуємо, що (як і самі координати) частинні похідні
∂
k
{\displaystyle \partial _{k}}
комутують зі значком взяття варіації
δ
{\displaystyle \delta }
:
(
6
)
∇
k
(
δ
g
i
j
)
=
∂
k
(
δ
g
i
j
)
−
Γ
k
i
s
δ
g
s
j
−
Γ
k
j
s
δ
g
i
s
=
δ
(
∂
k
g
i
j
)
−
Γ
k
i
s
δ
g
s
j
−
Γ
k
j
s
δ
g
i
s
{\displaystyle (6)\qquad \nabla _{k}(\delta g_{ij})=\partial _{k}(\delta g_{ij})-\Gamma _{ki}^{s}\delta g_{sj}-\Gamma _{kj}^{s}\delta g_{is}=\delta \left(\partial _{k}g_{ij}\right)-\Gamma _{ki}^{s}\delta g_{sj}-\Gamma _{kj}^{s}\delta g_{is}}
звідки виражаємо варіацію від частинної похідної
∂
k
g
i
j
{\displaystyle \partial _{k}g_{ij}}
метричного тензора:
(
7
)
δ
(
∂
k
g
i
j
)
=
∇
k
(
δ
g
i
j
)
+
Γ
k
i
s
δ
g
s
j
+
Γ
k
j
s
δ
g
i
s
{\displaystyle (7)\qquad \delta \left(\partial _{k}g_{ij}\right)=\nabla _{k}\left(\delta g_{ij}\right)+\Gamma _{ki}^{s}\delta g_{sj}+\Gamma _{kj}^{s}\delta g_{is}}
і варіацію від символа Крістофеля першого роду:
(
8
)
2
δ
Γ
i
j
,
k
=
δ
(
∂
i
g
k
j
+
∂
j
g
i
k
−
∂
k
g
i
j
)
=
(
∇
i
δ
g
k
j
+
Γ
i
k
s
δ
g
s
j
+
Γ
i
j
s
δ
g
s
k
)
+
{\displaystyle (8)\qquad 2\delta \Gamma _{ij,k}=\delta \left(\partial _{i}g_{kj}+\partial _{j}g_{ik}-\partial _{k}g_{ij}\right)=\left(\nabla _{i}\delta g_{kj}+\Gamma _{ik}^{s}\delta g_{sj}+\Gamma _{ij}^{s}\delta g_{sk}\right)+}
(
∇
j
δ
g
i
k
+
Γ
j
i
s
δ
g
s
k
+
Γ
j
k
s
δ
g
s
i
)
−
(
∇
k
δ
g
i
j
+
Γ
k
i
s
δ
g
s
j
+
Γ
k
j
s
δ
g
s
i
)
{\displaystyle \left(\nabla _{j}\delta g_{ik}+\Gamma _{ji}^{s}\delta g_{sk}+\Gamma _{jk}^{s}\delta g_{si}\right)-\left(\nabla _{k}\delta g_{ij}+\Gamma _{ki}^{s}\delta g_{sj}+\Gamma _{kj}^{s}\delta g_{si}\right)}
Користуючись цією формулою, легко знайти:
(
9
)
1
2
(
∇
i
(
δ
g
k
j
)
+
∇
j
(
δ
g
i
k
)
−
∇
k
(
δ
g
i
j
)
)
=
δ
Γ
i
j
,
k
−
Γ
i
j
s
δ
g
k
s
{\displaystyle (9)\qquad {1 \over 2}\left(\nabla _{i}(\delta g_{kj})+\nabla _{j}(\delta g_{ik})-\nabla _{k}(\delta g_{ij})\right)=\delta \Gamma _{ij,k}-\Gamma _{ij}^{s}\delta g_{ks}}
ліва частина цього рівняння дорінює:
(
10
)
δ
Γ
i
j
,
k
−
Γ
i
j
s
δ
g
k
s
=
δ
(
g
k
s
Γ
i
j
s
)
−
Γ
i
j
s
δ
g
k
s
=
g
k
s
δ
Γ
i
j
s
+
(
δ
g
k
s
)
Γ
i
j
s
−
Γ
i
j
s
δ
g
k
s
=
g
k
s
δ
Γ
i
j
s
{\displaystyle (10)\qquad \delta \Gamma _{ij,k}-\Gamma _{ij}^{s}\delta g_{ks}=\delta \left(g_{ks}\Gamma _{ij}^{s}\right)-\Gamma _{ij}^{s}\delta g_{ks}=g_{ks}\delta \Gamma _{ij}^{s}+\left(\delta g_{ks}\right)\Gamma _{ij}^{s}-\Gamma _{ij}^{s}\delta g_{ks}=g_{ks}\delta \Gamma _{ij}^{s}}
комбінуючи формули (9) і (10), знаходимо варіацію символів Крістофеля :
(
11
)
δ
Γ
i
j
s
=
1
2
g
s
k
(
∇
i
(
δ
g
k
j
)
+
∇
j
(
δ
g
i
k
)
−
∇
k
(
δ
g
i
j
)
)
{\displaystyle (11)\qquad \delta \Gamma _{ij}^{s}={1 \over 2}g^{sk}\left(\nabla _{i}(\delta g_{kj})+\nabla _{j}(\delta g_{ik})-\nabla _{k}(\delta g_{ij})\right)}
Тепер перейдемо до варіації тензора Рімана . При взятті варіації формули
(
12
)
R
i
j
k
s
=
∂
j
Γ
k
i
s
−
∂
k
Γ
j
i
s
+
Γ
j
p
s
Γ
k
i
p
−
Γ
k
p
s
Γ
j
i
p
{\displaystyle (12)\qquad R_{\,ijk}^{s}=\partial _{j}\Gamma _{ki}^{s}-\partial _{k}\Gamma _{ji}^{s}+\Gamma _{jp}^{s}\Gamma _{ki}^{p}-\Gamma _{kp}^{s}\Gamma _{ji}^{p}}
враховуємо, що як і раніше, частинна похідна
∂
j
{\displaystyle \partial _{j}}
комутує зі значком варіації
δ
{\displaystyle \delta }
:
(
13
)
δ
R
i
j
k
s
=
∂
j
(
δ
Γ
k
i
s
)
−
∂
k
(
δ
Γ
j
i
s
)
+
(
Γ
j
p
s
δ
Γ
k
i
p
+
Γ
k
i
p
δ
Γ
j
p
s
)
−
(
Γ
k
p
s
δ
Γ
j
i
p
+
Γ
j
i
p
δ
Γ
k
p
s
)
=
{\displaystyle (13)\qquad \delta R_{\,ijk}^{s}=\partial _{j}\left(\delta \Gamma _{ki}^{s}\right)-\partial _{k}\left(\delta \Gamma _{ji}^{s}\right)+\left(\Gamma _{jp}^{s}\delta \Gamma _{ki}^{p}+\Gamma _{ki}^{p}\delta \Gamma _{jp}^{s}\right)-\left(\Gamma _{kp}^{s}\delta \Gamma _{ji}^{p}+\Gamma _{ji}^{p}\delta \Gamma _{kp}^{s}\right)=}
[
∂
j
(
δ
Γ
k
i
s
)
+
Γ
j
p
s
δ
Γ
k
i
p
−
Γ
j
k
p
δ
Γ
s
p
i
−
Γ
j
i
p
δ
Γ
k
p
s
]
−
{\displaystyle \left[\partial _{j}\left(\delta \Gamma _{ki}^{s}\right)+\Gamma _{jp}^{s}\delta \Gamma _{ki}^{p}-\Gamma _{jk}^{p}\delta \Gamma ^{s}{pi}-\Gamma _{ji}^{p}\delta \Gamma _{kp}^{s}\right]-}
[
∂
k
(
δ
Γ
j
i
s
)
+
Γ
k
p
s
δ
Γ
j
i
p
−
Γ
k
j
p
δ
Γ
p
i
s
−
Γ
k
i
p
δ
Γ
j
p
s
]
{\displaystyle [\partial _{k}\left(\delta \Gamma _{ji}^{s}\right)+\Gamma _{kp}^{s}\delta \Gamma _{ji}^{p}-\Gamma _{kj}^{p}\delta \Gamma _{pi}^{s}-\Gamma _{ki}^{p}\delta \Gamma _{jp}^{s}]}
в останньому перетворенні ми перегрупували доданки в дві групи, взяті у квадратні дужки. Крім того, в кожну із цих груп ми додали третім доданком однаковий член
Γ
j
k
p
δ
Γ
p
i
s
{\displaystyle \Gamma _{jk}^{p}\delta \Gamma _{pi}^{s}}
— очевидно результат від такого додавання не зміниться, оскільки групи віднімаються одна від одної. Кожна з цих груп є коваріатною похідною тензора
δ
Γ
i
j
s
{\displaystyle \delta \Gamma _{ij}^{s}}
, тому формулу (13) можна записати простіше:
(
14
)
δ
R
i
j
k
s
=
∇
j
(
δ
Γ
k
i
s
)
−
∇
k
(
δ
Γ
j
i
s
)
{\displaystyle (14)\qquad \delta R_{\,ijk}^{s}=\nabla _{j}\left(\delta \Gamma _{ki}^{s}\right)-\nabla _{k}\left(\delta \Gamma _{ji}^{s}\right)}
Зауважимо, що формули (11) і (14) є тензорними.
Інтеграл з варіацією символа Крістофеля
ред.
Розглянемо наступний інтеграл по деякій області
Ω
{\displaystyle \Omega }
многовида:
(
15
)
I
=
∫
Ω
a
s
i
j
(
δ
Γ
i
j
s
)
g
d
u
1
d
u
2
⋯
d
u
n
=
∫
Ω
a
s
i
j
(
δ
Γ
i
j
s
)
d
τ
{\displaystyle (15)\qquad I=\int _{\Omega }a_{\;\,s}^{ij}\left(\delta \Gamma _{ij}^{s}\right){\sqrt {g}}\,du^{1}du^{2}\cdots du^{n}=\int _{\Omega }a_{\;\,s}^{ij}\left(\delta \Gamma _{ij}^{s}\right)d\tau }
В цій формулі величина
a
s
i
j
{\displaystyle a_{\;\,s}^{ij}}
є довільним тензором, а тому її згортка з варіацією символа Крістофеля є скаляром. Інтегрування поширюється на деяку область многовида.
Підставимо замість
δ
Γ
i
j
s
{\displaystyle \delta \Gamma _{ij}^{s}}
формулу (11), тоді підінтегральний вираз запишеться так:
(
16
)
a
s
i
j
(
δ
Γ
i
j
s
)
=
1
2
a
i
j
k
(
∇
i
(
δ
g
k
j
)
+
∇
j
(
δ
g
i
k
)
−
∇
k
(
δ
g
i
j
)
)
=
{\displaystyle (16)\qquad a_{\;\,s}^{ij}\left(\delta \Gamma _{ij}^{s}\right)={1 \over 2}a^{ijk}\left(\nabla _{i}(\delta g_{kj})+\nabla _{j}(\delta g_{ik})-\nabla _{k}(\delta g_{ij})\right)=}
=
1
2
(
a
k
j
i
+
a
i
k
j
−
a
i
j
k
)
∇
k
(
δ
g
i
j
)
{\displaystyle \qquad ={1 \over 2}\left(a^{kji}+a^{ikj}-a^{ijk}\right)\,\nabla _{k}(\delta g_{ij})}
тут при переході до останньої рівності ми розкрили дужки і перейменували індекси в перших двох доданках.
Позначимо
(
17
)
v
i
j
k
=
1
2
(
a
k
j
i
+
a
i
k
j
−
a
i
j
k
)
{\displaystyle (17)\qquad v^{ijk}={1 \over 2}\left(a^{kji}+a^{ikj}-a^{ijk}\right)}
і проінтегруємо інтеграл (14) частинами:
(
18
)
I
=
∫
v
i
j
k
∇
k
(
δ
g
i
j
)
d
τ
=
∫
∇
k
(
v
i
j
k
δ
g
i
j
)
d
τ
−
∫
(
∇
k
v
i
j
k
)
δ
g
i
j
d
τ
{\displaystyle (18)\qquad I=\int v^{ijk}\,\nabla _{k}(\delta g_{ij})\;d\tau =\int \nabla _{k}\left(v^{ijk}\,\delta g_{ij}\right)\,d\tau -\int \left(\nabla _{k}v^{ijk}\right)\delta g_{ij}\;d\tau }
Перший інтеграл є інтегралом від дивергенції вектора, а тому його можна перетворити в інтеграл по межі
S
{\displaystyle S}
області, скориставшись теоремою Остроградського-Ґаусса. Остаточно маємо:
(
19
)
∫
Ω
a
s
i
j
(
δ
Γ
i
j
s
)
d
τ
=
∮
S
v
i
j
k
δ
g
i
j
n
k
d
S
−
∫
Ω
(
∇
k
v
i
j
k
)
δ
g
i
j
d
τ
{\displaystyle (19)\qquad \int _{\Omega }a_{\;\,s}^{ij}\left(\delta \Gamma _{ij}^{s}\right)d\tau =\oint _{S}v^{ijk}\,\delta g_{ij}\,n_{k}\,dS-\int _{\Omega }\left(\nabla _{k}v^{ijk}\right)\delta g_{ij}\;d\tau }
де
n
k
{\displaystyle n_{k}}
— одиничний вектор нормалі до підмноговида
S
{\displaystyle S}
.
Інтеграл з варіацією тензора Рімана
ред.
Аналогічно розглядається інтеграл з варіацією тензора Рімана:
(
20
)
J
=
∫
Ω
c
s
i
j
k
(
δ
R
i
j
k
s
)
d
τ
{\displaystyle (20)\qquad J=\int _{\Omega }c_{s}^{\;ijk}\left(\delta R_{\;ijk}^{s}\right)\,d\tau }
де
c
s
i
j
k
{\displaystyle c_{s}^{\;ijk}}
— довільний тензор.
Застосовуємо формулу (14) для перетворення підінтегрального виразу:
(
21
)
c
s
i
j
k
δ
R
i
j
k
s
=
c
s
i
j
k
(
∇
j
(
δ
Γ
k
i
s
)
−
∇
k
(
δ
Γ
j
i
s
)
)
=
(
c
s
i
k
j
−
c
s
i
j
k
)
∇
k
δ
Γ
i
j
s
{\displaystyle (21)\qquad c_{s}^{\;ijk}\,\delta R_{\;ijk}^{s}=c_{s}^{\;ijk}\left(\nabla _{j}\left(\delta \Gamma _{ki}^{s}\right)-\nabla _{k}\left(\delta \Gamma _{ji}^{s}\right)\right)=\left(c_{s}^{\;ikj}-c_{s}^{\;ijk}\right)\;\nabla _{k}\delta \Gamma _{ij}^{s}}
Вводимо позначення:
(
22
)
w
s
i
j
k
=
c
s
i
k
j
−
c
s
i
j
k
{\displaystyle (22)\qquad w_{s}^{\;ijk}=c_{s}^{\;ikj}-c_{s}^{\;ijk}}
і нарешті маємо:
(
23
)
∫
Ω
c
s
i
j
k
(
δ
R
i
j
k
s
)
d
τ
=
∮
S
w
s
i
j
k
δ
Γ
i
j
s
n
k
d
S
−
∫
Ω
(
∇
k
w
s
i
j
k
)
δ
Γ
i
j
s
d
τ
{\displaystyle (23)\qquad \int _{\Omega }c_{s}^{\;ijk}\left(\delta R_{\;ijk}^{s}\right)\,d\tau =\oint _{S}w_{s}^{\;ijk}\,\delta \Gamma _{ij}^{s}\;n_{k}\;dS-\int _{\Omega }\left(\nabla _{k}w_{s}^{\;ijk}\right)\,\delta \Gamma _{ij}^{s}\;d\tau }
Останній інтеграл можна при бажанні далі перетворити за формулою (19).