Гігієна жінки

Передмова

Жінка виконує важливі обов'язки, пов'язані із функцією материнства. Вагітність і роди є природним фізіологічним процесом, який ставить до її організму підвищені вимоги, а за несприятливих умов нерідко спричиняє різні ускладнення. Необхідно пам'ятати і про жіночі хвороби, які виникають внаслідок особливостей будови і діяльності жіночого організму, а також під впливом ускладненого перебігу вагітності та пологів. В силу характерних анатомо-фізіологічних особливостей організм жінки потребує додержання особливих правил загальної та особистої гігієни. Особиста гігієна включає загальний режим життя жінки, її праці, побуту та відпочинку. Велика увага при цьому приділяється доглядові за чистотою тіла, особливо статевих органів, раціональному харчуванню, триманню в чистоті житла, одягу, взуття, правильному використанню сприятливих для організму фізичних чинників - сонця, повітря, води, а також фізичної культури. Дуже важливим є знайомство жінок з основними гінекологічними захворюваннями, заходами запобігання їм, а також правилами гігієни при виникненні їх. Кожна жінка повинна знати анатомо-фізіологічні особливості організму в усі періоди життя. Вона повинна вивчити правила загальної і особистої гігієни, які забезпечують правильний розвиток організму і зберігають їй здоров'я.

Анатомо-фізіологічні особливості жіночого організму

Різноманітні функції, пов'язані із материнством (зачаття, вагітність, пологи, вигодовування новонародженого), значною мірою визначають специфічні особливості будови жіночого організму. Відмінності в будові тіла жінки і чоловіка намічаються ще в ранньому дитинстві, але найбільш виразно вони виступають після настання статевої зрілості.

Порівняно з чоловіком у жінки дещо менший зріст і вага. У зв'язку із порівняно більшим відкладенням жиру лінії тіла жінки округліші. З початком статевого дозрівання дівчинки в товщі молочних залоз починають рости і розвиватись елементи, які потім виробляють молоко. Особливо швидко ростуть залози після початку менструацій, а повного розвитку досягають до 18-20 років. Максимальна зрілість молочних залоз настає під час вагітності і в період годування. Коли годування грудьми припиняється, залози дещо зменшуються.

Кожна молочна залоза складається з 15-20 залозистих часточок, які нагадують грона винограду. Молоко, що виробляється в часточках, надходить у вивідні протоки, які у вигляді 15-20 молочних ходів закінчуються у соску залози точковими отворами.

Будова жіночого тазу

Черевна порожнина у жінки має більшу місткість, ніж у чоловіка, за рахунок більшої ширини таза, а також збільшеної відстані між нижнім краєм ребер і тазом. Така будова черевної порожнини забезпечує розміщення в ній матки з плодом під час вагітності. Таз складається з чотирьох кісток: двох безіменних, крижів та куприка. Ці кістки утворюють міцне кільце, задній відділ якого складається з крижів і куприка, а бічні з безіменних кісток, які спереду утворюють лобкове зчленування.

Будова жіночого тазу має свої особливості Верхні відділи безіменних кісток (крила) більш розгорнуті, а вхід до тазу має білшь округлу форму, ніж у чоловіка. Кістки жіночого таз з'єднані рухливіше. В результаті цих особливостей жіночий таз пристосований для проходження плода під час пологів.

Формування тазу починається ще внутрішньоутробно і закінчується до періоду статевої зрілості. На цей час хрящова основа тазу костеніє. Таз є опорою тіла, і тому протягом усього періоду формування організму він зазнає значних механічних впливів. Наприклад, у грудному віці, коли дівчинка починає сидіти, на ще слабкі тазові кістки діє вага тулуба, а в період ходіння ще прижднується тиск з боку стегон, з'єднаних з безіменними кістками таза.

Крім названих механічних впливів, на характер окостеніння таза, його форму і розміри впливає і ряд таких умов, як неправильне, неповноцінне харчування, надмірне фізичне навантаження, або навпаки, обмеження рухів, ігор, нхвороби (рахіт, поліомієліт тощо). Внаслідок цього у дівчинки може неправильно сформуватися таз. Він може бути звуженим, деформованим і в майбутньому створювати несприятливі умови для пологів.

Розвиток статевих органів

Наявність заднього злютування малих статевих губ - одна звідмінних анатомічних особливостей статевих органів у маленьких дівчат, якої немає у дорослих жінок. На малих й великих статевих губах знаходяться численні залози.

Переддень піхви вистелений клітинами багатошарового плоского епітелію. Малі залози передденя розміщені переважно біля назовнішнього отвору сечовипускного каналу. У новонароджених дівчаток їх значно більше, ніж у дорослих жінок. Великі залози передденя (бартолінові залози) починають функціонувати з періоду статевої зрілості, вивідні протоки їх вже до 10-12 років мають типову будову - вкриті стовпчастим епітелієм.

Сечовипускний канал у новонароджених дівчаток по довжині дорівнює 1-1,5 см, у віці 1 місяць - 1,6 см, 12 місяців - 2,2 см, 16 років - 3,2 см. Зовнішній товір уретри відчиняється у переддень на 1-1,5 см нижче клітору між малими статевими губами; має овальну або щілиноподібну форму. Слизова оболонка уретри у дівчаток багата складинками. Залози Літтре та лакуни Морган'ї розташовуються по усій довжині уретри, але у передній частині каналу їх більше. Декотрі з них відчиняються переддень піхви.

Яєчники у дитячому віці ростуть повільно, їхня маса збільшується поступово. До кінця 1-го року життя воа подвоюється, а до 6 років збільшується у 7 разів, до 16 років - в 20 разів у порівнянні із масою при народженні й досягає 5-6 грамів. Яєчники у новонароджених мають подовжну й ущільнену форму, поверхня їх гладка, маса від 0,2 до 0,4 г. На другому році життя вони починають набувати яйцеподібну форму, яка повністю формується до 10 років.

Число первинних фолікулів з віком зменшується: у 17-денної дитини їх близько 23 ряда, 10-річної дівчинки - 6-7 рядів; у період статевого дозрівання фолікули у підкірці знаходяться на різних стадіях розвитку. Яйцеводи у дитячому віці не подовжуються. Звивини яйцеводів зменшуються на 5-му році життя, коли збільшується поперечний розмір тазу, зв'язки яєчників розтягуються і вони, відділяючись від матки, займають своє нормальне положення.

До моменту народження матка має довжину близько 4 см, тіло удвічі коротше шийки. Після народження відбувається інволюція й зменшення її розмірів внаслідок припинення діє секрету плаценти, збуджуючого ріст матки. У грудному віці довжина матки складає 2,5-2,8 см. Посилений ріст матки починається у віці після 7-8 років. З настанням статевої зрілості вони набуває форми й розмірів дорослої жінки.

До моменту народження у дівчинки є залози матки. Кількість залоз у кожному випадку індивідуальне й значно коливається незалежно від віку дівчинки. У віці 6 років невелика кількість залоз розташована на дні матки. До 10 років їхня кількість збільшується, а після 12 років вони рівномірно пронизують усю слизову оболонку матки.

У новонароджених довжина піхви складає 3 см, вхід розташований дуже глибоко, має майже вертикальний напрямок. Стінки піхви тісно дотикаються між собою, м'язи розвинути слабко, малопружні. У річних дівчаток довжина складає 4 см. З 8 років з'являється складчастість стінок. Абсолютна величина піхви швидко наростає після 10-річного віку й до періоду статевої зрілості досягає 7-8 см у довжину.

У новонародженої дівчинки функціонално-морфологічний стан піхви знаходиться під впливом гормонів плаценти. Слизова оболонка добре розвинена, епітелій містить глікоген, а вміст має кислу реакцію. По мірі знакнення плацентарних естрогенів від 1 року до 10-12 років глікоген у піхві не утворюється, паличок Дьодерлаейна немає, реакція вмісту стає лужною (рН 7-8), внаслідок цього відсутня захисна функція піхви, епітеліальний покрів тоншає.

У 12-14 років яєчники починають продукувати власні статеві гормони. Слизова піхви потовщується, у ній утворюється глікоген, реакція стає кислою, у вмісті з'являються палочки Дьодерлейна, матка збільшується. настає період статевої зрілості.

Гігієна у різні періоди життя жінки

Діяльність жіночих статевих органів змінюється протягом усього життя жінки. Починаючи від народження і до глибокої старості у статевих органах жінки відбувається ряд вікових змін. Ці зміни закономірні. Вони є відображенням безперервних, що змінюють один одного, процесів росту, розвитку, розквіту і, нарешті, поступового згасання дітородної функції жіночого організму. Тому порушення діяльності статевих органів, захворювання, які уражують ці органи в різні періоди життя жінки, несхожі за своєю суттю, походженням і наслідками. Одна й та сама причина захворювання у різні періоди життя жінки викликає різні за своєю скланістю і проявами зміни у статевих органах. Крім того, в різні вікові періоди, тобто у ранньому дитинстві, юнацтві, статевій зрілості і в похилому віці, спостерігаються специфічі, набільш характерні для цих вікових періодів захворювання і порушення діяльності жіночих статевих органів.

Гігієна дівчинки грудного віку

Крім загальних гігієнічних заходів, які здійснюються у ранньому дитячому віці (незалежно від статі дитини), дівчатка потребують деяких спеціальних запобіжних заходів, пов'язаних із особливостями будови їх статевих органів. У новонароджених дівчаток великі статеві губи утворюють досить товсті і м'які валики, причому у недоношених дівчаток малі статеві губи виступають над великими. В перші дні життя у дівчаток може спостерігатись припухання статевих губ, що нерідко поєднується із виділенням незначної кількості тягучого слизу. Цей слиз призводить до склеювання зовнішніх статевих органів, шкіра у цьому місці нерідко червоніє і трохи подразнюється внаслідок попадання на неї сечі і калу. Слизова оболонка, що вистилає піхву, у дівчаток раннього віку надзвичайно ніжна, пухка. У зв'язку з цим вона легко раниться, чутлива до різних подразнень і сприйнятлива до інфекції. Поверхневий шар слизової оболонки піхви легко злущується і попадає у просвіт піхвової трубки дівчаток. У перші дні життя у піхві немає ніяких бактерій, вони з'являються у ній з 12-14-го дня життя. Потім дуже швидко з'являються звичайні для піхви молочнокислі палички, що, як правило, пригнічують, заглушують ріст і розвиток інших бактерій і витісняють їх з піхви.

Іноді на 4-7-й день життя з статевої щілини дівчаток з'являються кров'янисті виділення, що трохи нагадують менструацію. Це явище не становить небезпеки і швидко минає, не потребуючи спеціального лікування. Немає нічого страшного і в тому, що іноді в новонароджених дівчаток спостерігається припухання молочних залоз і виділення з них при надавлюванні мутної, густої рідини - молозива. Протягом кількох днів ця припухлість звичайно минає.

При догляді за дівчинкою раннього віку важливе значення має додержання чистоти тіла взагалі і статевих органів зокрема.

Якщо під час огляду зовнішніх статевих органів виявляється склеювання губ, їх треба обережно розсунути двома пальцями, а слиз або кров видалити, змиваючи струменем теплої кип'яченої води, уникаючи усякого тертя. Обмивати слід у напрямі від статевої щілини до відхідникового отвору, щоб не занести калу у статеві органи. Після обмивання ділянку зовнішніх статевих органів треба обережно витерти, найкраще м'якою ваткою.

Спочатку просушують ділянку статевої щілини, статевих губ, а потім шкіру навколо них, далі пахвинні складки і в останню чергу - промежину, ділянку відхідника. Після підмивання і обережного обсушування статеві органи і сусідні з ними складки шкіри слід трохи припудрити тальком, спеціальною дитячою присипкою або змастити жиром. Можна також користуватись соняшниковою або іншою рослинною олією, попередньо прокип'ятивши її. Для цього олію наливають у чисту суху пляшечку, нещільно закупорену ваткою, і ставлять її в каструлю з водою, яку кип'ятять протягом 10 хвилин. Дитячу присипку або тальк слід зберігати у чистій баночці, затягнутій марлею через яку присипка сиплеться тонким, рівномірним шаром.

При напуханні грудних залоз ні в якому разі не слід їх щупати, розминати і пробувати видавлювати з них молозиво. При подібних грубих маніпуляціях грудні залози легко травмуються, інфікуються в них може розвинутись запальний процес і навіть нагноєння. Необхідно лише стежити за тим, щоб ділянка грудних залоз була чистою. Якщо припухлість грудних залоз протягом кількох днів не минає або якщо вони запалені, треба негайно звернутись до лікаря, а самостійно не вдаватися до жодного лікування.

Інфікування статевих органів дівчинки може статися під час пологів у тих випадках, коли у родових шляхах породіллі є збудники захворювання. У цьому відношенні велику небезпеку становить гонорея, цитомегаловірус тощо. З метою профілактики лікарі закапують спеціальні медикменти в очі і до статевої щілини. При появі найменших ознак ураження очей або статевих органів (гноєподібні виділення, почервоніння та ін.) треба негайно звернутись до лікаря, не вдаючись до "домашніх" засобів або методів лікування.

Велике значення має старанне збереження чистоти тіла дитини, предметів, які її оточують, правильне годування і точне додержання режиму. Дуже важливим є правильне і регулярне проведення туалету немовляти. Старанний туалет грудної дитини треба робити щодня. Для цього змоченим у теплій воді шматочком вати або кінцем м'якого рушника обмивають обличчя дитини, шийку, за вухами. Слід також промити очі (кожне окремо ваткою), промиваючи вії в напрямі до перенісся. Ніздрі прочищають ватними вологими джгутиками, а за наявності кірочок їх змащують тонким шаром борного вазеліну. Вушні раковини треба промивати лише ззовні, уникаючи попадання води в середину вуха. Треба щодня оглядати пахвові западини, складки шиї, старанно, але обережно обмивати їх, а за наявності почервоніння після миття просушування змазати кип'яченою олією або припудрити присипкою.

Необхідно оглядати руки дитини. Внаслідок того, що дитина часто тримає руки стиснутими в кулак, на долонях і між пальчиками збирається бруд і з'являється запрілість. Тому долоні треб часто промивати і просушувати. Нігті слід регулярно обрізувати. Робити це треба лише ножицями, попередньо протертими спиртом або одеколоном.

Дитину треба обов'язково підмивати після випорожнення. Купають дитину у спеціально відведеній для цього ванночці, ночвах або великому тазу. Температура в кімнаті під час купання може бути звичайною (18-20 градусів), а води - 37. Температуру води перевіряють градусником. Поряд з ванною слід приготувати воду (цієї ж температури) для обливання. Важливо не додавати до води марганцовку, яка може попасти в очі і погіршити зір. Перед купанням слід підмити зовнішні статеві органи дитини. До ванни дитину кладуть так, щоб її голівка була на лівому передпліччі матері. Намиленою рукою треба спочатку помити волосисту частину голови дитини, стараючись щоб мило не потрапило до очей, потім, змивши мило, миють за вухами, шию, під пахвами, долоні, між пальцями, боки, груди. В останню чергу миють пахвинну ділянку, промежину, сідниці. Під час купання треба стежити за тим, щоб дитина була вкрита водою і в той же час щоб вода не попадала у вуха. Коли дитина вмита, її треба підняти, повернути спинкою догори і облити заздалегідь приготовленою водою, ллючи її на плечі. Після купання дитину загортають у нежорстку, яка добре вбирає вологу, тканину, обсушуючи, потім перекладають на теплу білизну і сповивають.

Першою відмінною умовою запобігання хворобам у дитини є захист її від джерел інфікування. Важливо, щоб люди, які оточують дитину, були здоровими. Мати та інші особи, які безпосередньо спілкуються з дитиною, повинні заздалегідь перевірити своє здоров'я і, у разі необхідності, провести відповідне лікування. Треба пам'ятати, що хворих осіб не можна допускати не лише до догляду за дитиною, але вони не повинні доторкатися до предметів, до яких доторкається дитина.

Мати, яка годує дитину груддю, повинна щодня митися теплою водою, мити руки перед черговим контактом із дитиною. Особливо потрібно стежити за чистотою рук: перш ніж узяти дитину на руки, перед кожним годуванням, переодягненням дитини, перестиланням її постелі і т.д. треба старанно мити руки. Мити груди з милом перед годуванням не рекомендується, оскільки дитина шукає сосок по його запаху. Не рекомендується також застосовувати парфуми. Нігті на руках повинні бути завжди коротко обстриженими й абсолютно чистими. Потрібно стежити, щоб на руках не було задирок, подряпин. Не тільки мати, але й інші особи, і насамперед члени родини, що спілкуються з дитиною, повинні стежити за своєю особистою гігієною: часто купатися, вдома переодягатися у чистий домашній одяг, мити руки, перш ніж підійти до дитини.

Старанно вимите ліжко дитини повинне стояти в добре освітленому і теплому місці, але не біля вікна або джерела обігрівання кімнати. Не можна кварцувати кімнату, коли у ній знаходиться дитина. Під дією ультрафіолетового випромінювання утворюється озон, який руйнує легені дитини. Відтак кварцування краще взагалі не проводити. Предмети, з якими контактує дитина, періодично протирати антисептичними засобами, а тканини - ретельно прасувати (із парою).

Для сповивання і переодягання новонародженої треба виділити окреме місце, найкраще столик з ящиком для дитячої білизни і поличкою для предметів догляду за дитиною. Брудні пелюшки і дитячу білизну треба складати в закрите, окреме місце.

Велике гігієнічне значення має правильне сповивання й одягання дитини.

На дитину треба надівати розпашонку м'якої тканини і кофточку. Сорочки і кофточки, що надіваються через голову, для дітей раннього віку незручні. Щоб дитина не забруднювалася сечею і калом, користуються підгузником з тканини, яка добре вбирає воду, найкраще з марлі або праного полотна, що вже було у вжитку. Підгузник складають трикутником і так підкладають під сіднички, щоб два кути його були з боків, а третій - між ногами дитини. Нижній кут підгузника, що лежить під ногами дитини, підгортають догори, прикриваючи промежину, пахвинні складки і зовнішні статеві органи дитини; два бічні кути складають на животі і заводять за спину. Поверх підгузника дитину загортають великою пелюшкою під пахви, а нижній край закладають уперед. не слід надто туго загортати палюшки, бо дитина повинна рухати ногами. Щоб не перешкоджати диханню, руки дитини теж слід ховати під пелюшку, вона повинна ними рухати. Особливо шкідливим є застосування сповивача.

Дуже обережно треба поводитись з пупком. Шкірочку, що утворилася на місці відпалої пуповини, ні в якому разі не можна чіпати руками, її лише можна змастити розчином зеленки або йодної настоянки. При появі навколо пупка припухлості або почервоніння треба негайно звернутися до лікаря або акушерки.

Важливе значення для розвитку дитячого організму мають вітаміни, які є в овочах і фруктах. Тому, починаючи з 5-го місяця життя, або навіть ще раніше, дівчинці треба давати овочеві і фруктові соки. Спочатку дають поступово - по кілька крапель, а в міру звикання дитини збільшують кількість соків, доводячи до однієї-двох столових ложок. Усі зміни в дієті немовляти потрібно погоджувати із лікарем. Дитина повинна бути під регулярним наглядом дитячої консультації.

Материнське молоко, як правило, повністю забезпечує потребу новонародженої уосновних харчовин речовинах - білках, жирах і вуглеводах. Для збереження необхідної кількості й складу молока мати повинна притримуватися дієти. У молоці матері виявляється багато речовин, які містяться у харчових продуктах й ліках, які вживає матір. Наприклад, молоко зараженої укусом кліща заражає матір та, відповідно, дитину, яку вона годує грудьми, енцефалітом. Деякі речовини можуть накопичуватися у організмі дитини, оскільки метаболізм та їх виведення перебігають повільніше та слабкіше, ніж у дорослих. Антибіотики, сульфаніламідні препарати, які вживає матір, можуть стати причиною порушення кишкової мікрофлори у дитини й кишкових розладів, медикаментозної сенсибілізації й алергії. До грудного молока переходять, окрім антибактеріальних речовин, снодійні, кофеїн, саліцилати, ацетилсаліцилова кислота, препарати брому, йоду, ртуті тощо. З грудним молоком виділяються також метаболіти нікотину, спирту, пестицидів тощо.

Профілактика. Окрім вакцинації проти туберкульозу дітям грудного віку проводяться щеплення проти полімієліту, а також коклюшу, дифтерії й стовбняку трикратно: у трьохмісячному віці, потім двічі з інтервалами в 1,5 місяця; проти кору (morbilli) - у 12 місяців. Вакцинація проти паротиту проводиться у віці 1 років 6 місяців, ревакцинація проти коклюшу, стовбняку, дифтерії (через 1,5-2 роки після вакцинації) - у віці 2,5-3 роки, ревакцинація проти полімієліту (двократна з інтервалом 1,5 місяці) - у віці від 1 до 2 років та від 2 до 3 років. Ревакцинація повинна бути закінчена за 1 місяць до надходження дитини до дитячого дошкільного закладу або продовжена через 1,5-2 місяці після початку навідування колективу за хорошого стану здоров'я.

Гігієна дівчинки дошкільного віку

При досягненні дошкільного віку, тобто того періоду, коли дитину відлучають від грудей і вона починає самостійно ходити, виникають нові вимоги гігієнічного догляду за дитиною. Треба враховувати, що дитина починає одержувати різноманітні продукти харчування, доторкається і навіть тягне в рот багато навколишніх предметів. Батьки повинні пам'ятати, що у навколишньому середовищі завжди є багато мікробів. Мікроби - це дуже маленькі невидимі оком організми, які можна побачити через мікроскоп при значному збільшенні. Багато мікробів нешкідливі і хворіб не спричинюють. А деякі з них при попаданні до організму викликають захворювання.

Особливо багато мікробів у бруді, пилюці, смітті, нечистотах. Цілком уберегти дитину від контакту з мікробами неможливо. Одна звести до мінімуму можливість інфікуваня організму, тобто захистити його від зараження хвороботворними мікроорганізмами, цілком можливо. Головним заходом, який оберігає дитину від зараження, є тримання тіла і навколишньої обстановки у ідеальній чистоті. Слід пам'ятати, що сонячне світло, сухе і чисте повітря є ворогами мікробів, прискорюють їх загибель. Тому приміщення, в якому мешкає дитина, повинне бути добре провітреним, чистим, сухим, сонячним. Перебування на сонці є необхідним у зв'язку із тим, що під дією сонячного опромінення у шкірі виробляється вітамін D, запобігаючий розвиткові рахіту. Однак сонячне світло має і шкідливий вплив - ультрафіолетовий мутагенез, через який опромінена сонячними променями шкіра накопичує пошкодження. 50% таких пошкоджень, які накопичуються протягом усього життя, накопичується вже до досягнення повноліття. Відтак дитину потрібно оберігати від чинників фотостаріння, джерел радіаційного випромінювання й продуктів згоряння (діоксини, бензапірен тощо). Тримати дитину подалі від диму, зачиняти вікно, якщо на вулиці спалюють листя або сміття (оскільки в організмі накопичуються діоксини - кумулятивна канцерогенна отрута із періодом розпаду 7-11 років в організмі людини).

Кімнату, у якій знаходиться дитина, треба старанно прибирати вологим способом. Паркетну підлогу найкраще також мити і регулярно витирати вологою ганчіркою, бо сухе натирання підлог спричинює утворення пилюки, шкідливої для дитини.

Діти особливо сприйнятливі до інфекційних хвороб. Тому їх треба старанно оберігати від контакту з хворими людьми, особливо з хворими дітьми, з особами, що спілкуються з хворими дітьми, і предметами, якими користувалися хворі діти.

У дитячому віці спостерігаються такі інфекційні захворювання, як вітряна віспа, кір, коклюш, дифтерія, скарлатина тощо. Одним з істотних заходів запобігання цим захворюванням є щеплення. Батьки повинні стежити за тим, щоб усі рекомендовані щеплення були зроблені дитині своєчасно.

Інфекційні хвороби, так само як і несприятливі умови життя і харчування, можуть негативно впливати на розвиток статевих органів дівчаток. Установлено, що однією з істотних причин неправильної діяльності яєчників є захворювання, перенесені у дитячому віці. Порушення нормально діяльності яєчників уповільнює ріст і розвиток піхви, матки, маткових труб. а також усього організму, тобто призводить до інфантилізму (недорозвинення). У зрілому віці інфантилізм є причиною багатьох розладів діяльності і захворювання статевих органів, а також безплідності.

Незалежно від стану здоров'я дорослих дитина повинна спати окремо, мати свою білизну (яку окремо перуть), свої предмети туалету тощо.

При зараженні глистами може розвинутися недокрів'я, поганий апетит і сон, нервозність та інші несприятливі явища. Дрібні глисти (гострики) при зараженні потрапляють до кишківника. Із заднього проходу вои виповзають на зовнішні статеві органи; повзаючи по поверхні шкіри, відкладають велику кількість яєць. В ділянці зовнішніх статевих органів глисти спричинюють подразнення і різкий свербіж. Розчухи, викликані сверблячкою, призводять до утворення тріщин, подразнення шкіри.

Крім цих дрібних глистів, у кишківнику дитини можуть бути більші глисти - аскариди, довжиною від 15 до 40 см. Вони викликають у дітей нудоту, слинотечу, запаморочення, слабкість, недокрів'я, біль у животі, а іноді навіть судоми.

При підозрі на наявність глистів мати повинна негайно звернутися до лікаря і за його вказівкою приступити до вигнання їх. Глистяні захворювання - це, насамперед, ознака недодержання гігієнічних заходів. Брудні руки, недоброякісно оброблена їжа, погано помитий посуд, неохайний догляд за одягом дитини, спілкування дитини з тваринами - це все є передумовою зараження дитини глистами. Слід пам'ятати, що при виявленні глистів у дитини треба обстежити також осіб, які безпосередньо доглядають за нею. У протилежному разі дитина може повторно заразитися ними від дорослих.

Чистити зуби за допомогою м'якої щітки можна починати вже тоді, коли у дитини з'являються 4 нижніх різці. Дошкільнята, починаючи з трирічного віку, чистять зуби самостійно (їх потрібно цьому навчити). Навідуватися до стоматолога потрібно двічі на рік. Після видалення хворих молочних зубів пусте місце між зубами заповнюється спеціальною пластинкою для попередження викривлення зубів. Нерівні зуби частіше за все бувають у дітей, які знаходилися на ранньому штучному годуванні (годування через соску з великим отвором), хворих рахітом. Викривленню зубів сприяють шкідливі звички (смоктання пальця, соски), карієсу - переважання у раціоні вуглеводів, надлишкове споживання рафінованого цукру, цукерок, у тому числі льодяників. Не рекомендується чистити зуби, які ростуть (у тому числі молочні), пастами, які містять мікрочастинки синтетичного гідроксиапатиту, і особливо, якщо дитина носить пластинки або брекети для вирівнювання зубів.

Під час прогулянок у зимовий час дитина повинна бути тепло та зручно вдягненою, щоб її руки могли вільно рухатися. Влітку одяг повинен бути легким і не можна допускати перегрівання (гіпертермії) дитини. Важливо, щоб трусики, штанці, які носить дівчинка, мали низький крок, який не перешкоджає рухові під час ходьби, і вільний пояс. Ні в якому разі не слід користуватись круглими підв'язками: панчохи потрібно пристібати за допомогою поздовжніх ґумок до ліфчика.

Велике значення має правильне і повноцінне харчування. Дівчинку треба харчувати неподразнювальною їжею й уникати перегодовування. В харчуванні дівчинки повинна переважати білкова їжа, овочі, зелень, фрукти, молочні продукти ,у помірній кількості - м'ясо, риба. Не рекомендується включати до раціону дитини консерви, копченості. Продукти, приготовлені на диму (наприклад, копчене м'ясо), містять діоксини й інші отруйні, канцерогенні речовини. Слід уникати великої кількості рідини. Загалом, дитина повинна споживати за добу 6-7 склянок рідини у вигляді супу, молока, води. Не рекомендуються стимулятори нервової діяльності, біологічно активні речовини (чай, кава тощо).

Профілактика. Ревакцинація проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії.

Гігієна дівчинки шкільного віку

Після 7 років у дівчинки починають з'являтися особливості, властиві жінці: більш швидкий ріст у ширину в ділянці тазу, стегон, округлення сідниць, плечей, повільне формування грудей. Інакше кажучи, з цього віку, тобто після 7 років, поступово формується майбутня жінка.

Основні системи організму досягають майже свого повного морфофункціонального дозрівання. Це стосується серцево-судинної системи й кровообігу (до одинадцятирічного віку), нирок (до дев'ятирічного), імунної системи (до десятирічного), бронхолегеневої системи (завершує свій розвиток до семирічного віку). У цьому віці відбувається також завершальне формування вигинів хребта, пропорції тіла наближаються до пропорцій дорослих (голова складає 1/7 росту, у дорослих - 1/8), подовжується грудна клітина, дихання скорочується до 25 на 1 хв, серцебиття - до 80-75 на хв.

Основною ознакою настання статевого дозрівання є поява менструації. Час настання менструації залежить від багатьох зовнішніх причин. Наприклад, на півночі перші місячні найчастіше настають у 15-16 років, на півдні - нерідко в 11-12 років. У середній смузі час настання перших місячних відповідає в середньому 14-15 рокам.

Менструації є проявом ряду змін в організмі дівчинки. Їм передують посилення росту дівчинки, зміна її фігури, перебудова діяльності залоз внутрішньої секреції, зміни в нервовій системі і психіці, формування гальмівних механізмів .Тому цей вік потребує особливо чуйного і уважного ставлення з боку дорослих.

Основне завдання полягає у тому, щоб розвиток дівчинки проходив природно, без особливих перешкод, щоб статеве визрівання не гальмувалось несприятливим впливом зовнішнього середовища: перевтомою, інфекційними та іншими захворюваннями, неповноцінністю якості і режиму харчування та ін. Слід пам'ятати, що чим раніше настає статева зрілість, тим швидше припиняється ріст дівчинки. Тому передчасна статева зрілість теж небажана.

Неправильний ріст скелета у дівчаток-школярок виявляється насамперед у викривленні хребта. Неправильна постава, незручне положення за партою або столом, тривале нерухоме положення під час виконання письмових робіт - все це призводить до викривлення хребта. Спочатку ці викривлення ледь помітні, проте з часом вони прогресують і стають цілком очевидними. При цьому встановлено, що викривлення хребта у дівчаток трапляється значно частіше, ніж у хлопчиків. Тим часом для дівчаток воно більш небезпечне. Справа у тому, що хребет безпосередньо зчленований із тазом і незабаром його викривлення неминуче призводить до порушення рівномірного навантаження на таз. Внаслідок цього таз, "пристосовуючись" до нових умов, компенсує нерівномірне навантаження зміною свого положення: він нахиляється в той чи інший бік. Оскільки формування тазу закінчується у період статевої зрілості і до 15-16-річного віку кістки його ще дуже пластичні і податливі, то викривлення хребта може призвести до стійкої асиметрії самого тазу.

Зміна форми тазу, кутів нахилу його кісток (крижів, лобкових дуг), характеру зчленування між хребтом і крижами може в майбутньому призвести до різних ускладнень під час пологів. Тому з перших днів відвідування школи потрібно стежити за тим, щоб дівчинка сиділа за партою і за столом правильно. Під час виконання шкільних завдань у класі або вдома дівчинка повинна сидіти прямо, не перекошуючи плечей, не нахиляючись низько над зошитом або книгою і не впираючись грудьми в край стола або парти. Необхідно, щоб зошит або книга лежали під кутом до краю столу або парти і були добре освітлені. Якщо дитина занадто низько нахиляється над зошитом, книгою або скаржиться на двоїння літер, нечіткість їх, якщо в неї швидко втомлюються очі або з'являються скарги, пов'язані із виконанням письмових уроків або з читанням, треба звернутися до лікаря-окуліста.

Найбільш часті прояви порушень постави: сколіози, "крилоподібні лопатки" тощо. Їх причинами є недостатній розвиток м'язів, які складають "м'язовий корсет", гіпокінезія, неправильна й одноманітна поза, яка призводить до втоми м'язів, надмірне навантаження у процесі навчання, багато негативних емоцій.

Спати потрібно із невеликою подушкою під головою. Засинати краще на спині, руки повинні бути зверху ковдри. Можна спати на боці, однак не завжди на одному і тому самому, не згортаючись при цьому "бубликом". Не рекомендується спати постійно на розкладних ліжках, які прогинаються до низу. Стан постави можна перевірити, якщо дитина стане спиною до стіни, щільно притиснувши до неї потилицю, лопатки та лікті, п'ятки. При цьому у нормі відстань між шийним й поясничним вигинами та стіною повинне бути рівним приблизно товщині долоні.

Головне правило збереження зору вміле комбінування зорової роботи з активним відпочинком, гімнастикою тощо. Властивість бачити близько й далеко (акомодація) забезпечується здатністю кристалика (лінзи) ока змінювати свою форму. Він стає опуклим (при розгляданні близьких предметів), плоским (при розгляданні предметів, розташованих далеко). Не треба нахилятися близько до книги, оскільки кристалик у цьому положенні знаходиться в опуклому стані, що може призвести до розвитку короткозорості. Надто яскраве освітлення псує зір, руйнуючи світлосприймальні клітини. Не можна читати в транспорті під час руху, бо через несталість положення книги, телефону весь час змінюється фокусна відстань. Це спричиняє зміну кривини кристалика, зменшення його еластичності, внаслідок чого слабшає війковий м'яз. Тому користування ґаджетами краще обмежити.

Запобігання інфекційним хворобам у дівчаток - одне з головних завдань збереження їх здоров'я і забезчення нормального розвитку. Заходи, спрямовані на запобігання інфекційним хворобам, у школярок такі ж самі, як і в дорослих. Це, по-переше, своєчасне проведення усіх рекомендованих профілактичних щеплень; по-друге, захист від джерел інфекції усуненням можливості спілкування з хворими дітьми і дорослими, а також з особами, які доглядають хворих, з предметами, що були у вжитку у хворих; по-третє, найсуворіше додержання чистоти тіла і навколишніх предметів. З найранішого дитинства дівчинку потрібно привчати часто мити руки з милом, обов'язково перед їжею та після туалету; щодня вранці та перед сном чистити зуби. Треба стежити щоб нігті завжди були коротко обрізані. Усі предмети туалету (мочалка, таз, кухоль для полоскання роту, зубна щітка) у дівчинки повинні бути індивідуальними. Кухоль та зубна щітка повинні після кожного вжитку додатково ретельно митися антибактеріальними засобами (наприклад, антибактеріальним гелем "Sagrotan"). Купатися дівчинка шкільного віку повинна не рідше одного разу на 7 днів. Найкраще - у ванній. Влітку, у жаркі дні, гігієнічний душ слід приймати частіше.

Перш за все не можна припускати переїдання, збільшення у раціоні харчування солодощів та жирів, рафінованих продуктів й консервів, полишених повноцінного білка й харчових волокон - полісахаридів. Важливе значення має боротьба із гіподинамією й перенапруженням нервової системи.

Дівчинку не можна перевантажувати фізичною працею. Починаючи з першого класу, її треба привчати до деяких обов'язків, які виконуються у порядку допомоги дорослим: прибирати і мити посуд, підмітати підлогу, витирати меблі, самостійно прибирати свої речі і стежити за їх станом (пришити ґудзик, що відірвався, почистити взуття тощо). У старших класах коло обов'язків дівчаток поступово повинне розширюватися. Разом з тим не можна припускати, щоб дівчинка виконувала важку фізичну роботу, особливо пов'язану із підніманням і перенесенням важких предметів і перебуванням у незручному зігнутому положенні, з тривалим перебуванням на холоді.

Одяг школярки повинен бути зручним і не обмежувати рухів тіла, яке росте. Пройми в рукавах повинні бути широкими, одяг не повинен мати туго стягуючих тіло поясів або резинок. Вага одягу повинна бути рівномірно розподілена на плечі і таз. Трико (панталони) у дівчаток повинні бути закритими і захищати статеві органи від пилу, бруду. Разом з тим вони повинні бути достатньо просторими, особливо в кроці, щоб не викликати тертя в ділянці зовнішніх статевих органів. Не дозволяється носити круглі підв'язки, які спричинюють застій крові у кровоносних судинах ніг, розширення вен. Взуття повинне бути вільним, з широкими носками і невисоким каблуком.

Сексуальне виховання. У вихованні дівчинки-підлітка потрібно виділяти час на формування знань та уявлень дитини про статеві зносини та можливі їх наслідки. Доцільно поступово знайомити дівчинку з питаннями, що мають відношення до діяльності статевих органів. Дівчинка повинна заздалегідь знати про настання в неї найближчим часом місячних, мати поняття про їх суть та гігієну.

Треба остерігатись занадто раннього пробудження статевого потягу у дівчаток, бо він прискорить настання статевої зрілості. Передчасне статеве дозрівання ділиться на два підвиди: справжнє та несправжнє. Справжня форма зумовлена надмірною секрецією гонадотропінів і гонадоліберину, а несправжня – автономною продукцією статевих гормонів внаслідок патології яєчників або надниркових залоз. Надлишок статевих гормонів призводить до появи вторинних статевих ознак; інтактна статева залоза залишається при цьому недозрілою й не функціонує, тому регулярний менструальний цикл у дівчаток неможливий. Серед причин, що зумовлюють статеве дозрівання, можуть бути й препарати, які містять статеві стероїдні гормони. Зокрема, деякі креми, мазі, лосьйони, тонізуючі рідини містять у своєму складі естрогени й використання їх дитиною можуть призвести до виникнення симптомів передчасної статевої зрілості. У деяких випадках варіанти статевого дозрівання не можна віднести ні до повного, ні до неповного. Зокрема, за наявності хронічного подразнення промежини у випадках глистяної інвазії або діареї можуть з'являтися волоски на внутрішній поверхності малих статевих губ. Кістковий вік дитини при цьому є нормальним, тому цей синдром не є справжнім прискорювачем статевого дозрівання.

Статеве життя - сукупність процесів (соматичних, психічних й соціальних), пов'язаних із відтворювальною функцією, в основі яких лежить задоволення статевого потягу; важлива частина життєдіяльності організму. Особливістю статевого життя у людини є відокремлення репродуктивної (дітонароджувальної) функції від рекреативної (отримання задоволення). На статеве життя здійснюють вплив виховання, особливо статеве, морально-етичні погляди особистості, індивідуальний досвід та соціальні умови.

Народна педагогіка - галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання. Родинна педагогіка є складовою частиною народної педагогіки, в якій зосереджено знання й досвід щодо створення і збереження сім'ї, сімейних традицій (трудових, моральних, мистецьких). Взаємовідносини протилежних статей у суспільстві регулюються законодавчими актами про шлюб та родину, а також нормами статевої моралі. Відношення суспільства до різних форм статевого життя змінювалося та продовжує змінюватися. Єдиної класифікації форм статевого життя не існує. Нормальною формою вважаються статеві стосунки між чоловіком та жінкою. Питання статевого життя займає значне місце серед багатьох інших життєво важливих проблем. Фізичне, психічне, морально-етичне здоров'я людей пов'язане із тими чи іншими сторонами статевого життя. За визначенням ВООЗ, сексуальне здоров'я є комплексом соматичних, емоційних, інтелектуальних та соціальних аспектів сексуального існування людини, позитивно збагачуючих особистість, підвищуючих здатність людини до спілкування, любові й дітонародження.

При розгляді проблем співвідношення статевого й соціального дозрівання виявляється, що соціальна зрілість фіксується, наприклад, отриманням паспорту, однак перехід від незрілості до зрілості у сучасному суспільстві точно не визначений. Паспорт людина отримує у 16 років, виборче право - у 18 років, однак менш чітко визначений період зрілості у суспільній свідомості: деколи й 20-річну людину не вважають дорослою. Формування здорової сексуальності - суперечливий процес, який зазнає впливу багатьох чинників. Згідно до досліджень, статеве дозрівання підлітків відбувається зараз раніше на 2-3 роки, ніж наприкінці 19 століття. Причому у містах статеве дозрівання настає раніше, ніж у селах. Доказано, що сучасна 15-річна дитина може бути прирівняна до 17-річного підлітка початку 20 століття. Правова та моральна невизначеність юності та зрілості відбиває реальне положення справ (та перш за все подовження самого періоду юності за рахунок, з одного боку, більш раннього статевого дозрівання, а з іншої - більш пізнього переходу до соціальної зрілості). У сучасних умовах молоді люди у більшій мірі, ніж раніше, зазнають впливу еротики та особливо порнографії[3, c.41-47]. Крім того, на статевий потяг впливають як індивідуальні уявлення, так й загальноприйняті поняття про людську красу, які у однаковій мірі є продуктом соціального середовища. Як правило, інтенсивне статеве збудження викликає спостереження тих частин тіла, які зазвичай прикриті, незалежно від того, мають вони пряме відношення до статевих функцій, чи ні. Наприклад, неприкрите обличчя мусульманки здатне викликати у мусульманина статевий потяг до неї, у той час як оголені її ноги або груди такого впливу на нього не здійснють. У європейців ж спостерігається протилежний ефект. Відтак еротика й особливо порнографія здійснюють негативний вплив на індивідуальні вподобання, особистісні цінності, уявлення суспільства про сексуальність[3, c.48-49].

Гігієна нервової системи. Функції нервової системи здійснюються шляхом урівноваження процесів збудження та гальмування: збудження в одних місцях супроводжується гальмуванням в інших. При цьому на ділянках гальмування відновлюється працездатність нервової тканини. Більша частина дітей шестирічного віку за сприятливих умов у школі і вдома вчаться нормально, але сприйняття можна і потрібно формувати, впорядковувати, роблячи його, перш за все, послідовним. Це пов'язане з тим, що у молодших школярів лобові частки мозку не відразу включаються у порівняльну оцінку сигналів, особливо словесних, довільна їх увага слабша, ніж у старших дітей, сприйняття може бути вибірковим, втома на уроках настає швидше. Стомлення підсилюють малорухливість при розумовій роботі й одноманітність - при фізичній. Як говорять, відпочинок - це зміна діяльності (так званий феномен Сеченова). Через стомлення нервової системи ослаблюється її регулювальна функція, що може спровокувати виникнення ряду хвороб: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних тощо. Негативно на здібності дитини впливають конфлікти в родині, синдром дефіциту уваги.

Найсприятливіші умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку та сну. Подолання фізичної втоми і нервової перевтоми настає при переключенні одного виду діяльності на інший, за якого навантаження зазнають по черзі різні групи нервових клітин (так звані поля Бродмана).

Профілактика. Проведення ревакцинації проти поліомієліту у 7 років, проти дифтерії - у 11 років, проти туберкульозу - в 11 років, проти грипу - по ендопоказанням.

Гігієна дівчинки в період статевого дозрівання

Найважливішою особливістю цього етапу розвитку є статеве дозрівання. У організмі підлітка відбуваються глибокі перетворення фізіологічних відправлень, обумовлені підвищенням активності залоз (статевих, надниркових, гіпоталамо-гіпофізарної системи).

Настання підліткового віку у дівчаток 11-12 років характеризується прискоренням росту (до 8-10 см та більше на рік). Характерна нестійкість вегетативної регуляції із виникненням розладів судинного тонусу, терморегуляції, харчування (пубертатне схуднення, ожиріння). Прискорення росту супроводжується появою вторинних статевих ознак. У віці 12-13 років відбувається зниження енергетичних витрат у стані спокою до 126 Дж, або 30 ккал на добу.

Поява першої менструації свідчить про початок статевої зрілості, але ще не означає, що організм дівчинки підготований до виконання функцій, властивих жінці. Початок статевого життя, зачаття, вагітність. пологи і вигодовування дитини допустимі в більш пізньому віці - починаючи з 19-20 років. Період дівчинки з моменту появи місячних до 19-20-річного віку - це час остаточного становлення менструальної функції, анатомічного і функціонального дозрівання всього організму в цілому і органів статевої системи зокрема.

На час появи першох менструації у дівчинки майже повною мірою розвинені вторинні статеві ознаки. У 14-15 років спостерігається характерний розвиток тазу, з'являється округлість плечей, певного розвитку досягають грудні залози, які виступають над поверхнею грудної клітки. В ділянці зовнішніх статевих органів і в пахвових западинах з'являється волосся.

Слід пам'ятати, що кровотеча під час менструації являє собою лише зовнішній, частковий прояв різноманітних і складних змін, які відбуваються в жіночому організмі і не тільки під час менструацій, а й задовго до неї. Під час менструацій змінюється робота серця, порушується стійкість організму до інфекції. Особливо різко ці зміни проявляються в період остаточного статевого дозрівання. Справа в тому, що менструальний цикл найчастіше нормалізується не відразу, а поступово. Організм дівчинки поволі пристосовується до нової функції, у здійсненні якої важливу роль відіграє багато взаємопов'язаних явищ. Діяльність залоз внутрішньої секреції, реакція нервово-судинної системи, відповідна участь нервової системи тощо - усі ці ланки складного процесу, що мають величезне значення в нормальному перебігові менструального циклу, починають функціонувати гармонійно, злагоджено. Їх перебудова і пристосування тривають ще і після появи перших місячних. Спочатку менструальний цикл може бути нерегулярним. Психічні потрясіння, несприятливі екологічні чинники, гострі та хронічні інфекції, порушення функції щитоподібної й інших залоз внутрішньої секреції тощо можуть бути причиною дисфункціональних маточних кровотеч, які спостерігаються при порушеннях менструальної функції. Вони частіше виникають у період становлення менструальної функції (ювенільні маточні кровотечі). Контроль становлення менструального циклу повинен проводитися жіночою консультацією, педіатром, сімейним лікарем. Ювенільні (юнацькі) кровотечі потребують стаціонарного лікування із призначенням кровоспинних (глюконату кальцію, амінокапронової кислоти тощо). При появі перших місячних багато дівчаток відчувають загальне нездужання, головний біль, болі внизу живота, у попереку. В деяких випадках в одних дівчаток з'являються збудження, занепокоєння, в інших - почуття страху, пригнічення. Іноді поява перших місячних призводить до значних нервових розладів. Переживання, зв'язані із несподіваною появою менструації, іноді так врізаються в пам'ять дівчинки, що вони повторюються протягом тривалого періоду життя. Тому до появи місячних слід завжди підготувати дівчинку заздалегідь, розповівши їй про суть менструації, пояснити, що поява крові не є хворобою чи ненормальністю. Дівчинку про менструацію повинні попередити матір, вчителька або домашній лікар.

Якщо на перших порах місячні можуть бути нерегулярними, тобто через неоднакові проміжки часу тривати неоднакову кількість днів, то, встановившись остаточно, вони набувають регулярного характеру. Тривалість менструацій, кількість крові, що втрачається, і проміжки між крововтратами повинні бути однаковими. Порушення такої циклічності і регулярності в перебігові усталених місячних свідчить про якийсь розлад, і в цих випадках слід звертатися до лікаря для з'ясування причини розладу менструальної функції. Кожній дівчині і жінці рекомендується записувати строки появи менструацій, їх тривалість, кількість крові, що втрачається тощо. У наступній таблиці тривалість кровотеч відлічується вертикально, а їхня рясність - горизонтально. При незначних кров'янистих виділеннях заштриховують одну клітину, при великій крововтраті - дві клітини і при значних кров'янистих виділеннях - три клітини.

Під час менструації особливо важливо старанно тримати у чистоті зовнішні статеві органи. Кров, що виділяється під час менструації, збирючись у ділянці зовнішніх статевих органів, які вкриті волоссям і змочуються сечею, починає розкладатися і має неприємний запах. Це призводить до подразнення шкіри, її почервоніння. Крім того, менструальна кров є живильним середовищем для мікробів. Мікроби, швидко розмножуючись у крові, можуть потрапляти у піхву, а з неї - в матку, труби, де викликають запальний процес. Тому акуратне додержання правил гігієни під час місячних має надзвичайно важливе значення. Кожна дівчина і жінка під час менструації повинна підмиватися водою з милом не менше чотирьох разів на день. Підмиватись треба теплою водою, краще кип'яченою, над тазом під струменем проточної води спереду назад. Перед підмиванням і після нього треба старанно вимити руки. Підмивати при менструації треба лише зовнішні статеві органи, спринцювати піхву не дозволяється. Приймати ванни, купатися під час місячних теж не слід, однак обмивання всього тіла дуже корисне. Тому під час місячних слід робити гігієнічний душ.

Рекомендується носити прокладки, які можна придбати на ринку. Саморобні менструальні пов'язки робляться з вати, яка обгортається марлею або м'якою тканиною. У ваті можуть розподілятися кульки силікагелю. Приготовані у вигляді довгастих подушечок менструальні пов'язки за допомогою тасемок прикріплюються до матер'яного поясу. Пов'язки в міру їх забруднення треба часто міняти (три-чотири рази на день, а при значному виділенні крові - ще частіше).

Слід уникати переповнення сечового міхура і кишківника. Затримка сечовипускання, яка призводить до переповнення сечового міхура, спричинює зміщення матки, а це викликає неприємні явища (болі, затримку виділень менструальної крові тощо). Такою ж мірою переповнення кишківника внаслідок запорів, що нерідко спостерігаються під час місячних, призводить до аналогічних ненормальних явищ.

Іноді у дівчаток в період статевого дозрівання, особливо під час менструації, на обличчі з'являються вугри. Спеціального лікування вони не потребують. Найкращим засобом проти цього є повноцінне харчування, багате на вітаміни, регулярне випорожнення кишківника і тримання шкіри обличчя і тіла в ідеальній чистоті. В цих випадках рекомендується також обмивання обличчя теплою водою з м'яким, найкраще дитячим, милом.

Статеве життя до закінчення періоду статевого дозрівання, тобто до 18-20 років, шкідливе. В цьому віці, тобто з моменту появи місячних, зачаття, вагітність та пологи можливі, однак дітородіння являє собою надмірне навантаження для незміцненого організму. Статеве життя і навантаження, якого зазнає організм жінки, що не повністю сформувався, можуть завдати великої шкоди і матері, і немовляті. Тому статеве життя припустиме тільки після повної статевої зрілості. Батькам слід враховувати, що статевий потяг у дівчаток (так само, як і в юнаків) виникає раніше від настання повної статевої зрілості. Тому треба оберігати дівчину від усіх моментів, які збуджують її. В цьому відношенні треба ретельно стежити за умовами середовища дівчини, побутом, оберігати від прикладів статевої розбещеності, поганого прикладу подруг, сусідів тощо. Дівчині необхідно поступово, розумно роз'яснити правила взаємовідносин між чоловіком і жінкою, попередити її про негативні наслідки і шкоду раннього заміжжя.

Послідовність появи ознак статевого дозрівання (Seckel H., 1946)

Вік, роки	Ознаки
9-10	Ріст кісток тазу, округлення сідничок. Збільшення сосків.
10-11	Початок росту молочних залоз. Поява волосся на лобку.
11-12	Інтенсифікація росту зовнішніх й внутрішніх статевих органів.
12-13	Збільшення молочних залоз, поява пігментації сосків.
13-14	Ріст волосся у підпахвових впадинах. Початок менструацій (у середньому 13,5 років, коливання від 9 до 17 років). Перші менструації декілька років можуть бути без овуляції.
14-15	Можливість найранішої вагітності.
15-16	Поява більш високого голосу. Регулярний характер менструацій. Вугрі.
16-17	Зупинка росту скелету.

Акселерація - процес прискорення вікового розвитку дітей та підлітків, який характеризується збільшенням маси та росту тіла, розмірів грудної клітини, випередження прорізування зубів, зміна молочних зубів постійними, прискорення окостеніння скелету й настання періоду статевого дозрівання. Процес акселерації починається із внутрішньоутробного розвитку. За акселерації спостерігається гетерохронність розвитку систем організму, проявляються ознаки диспропорцій. Одним з проявів акселерації є гіпергонадизм - передчасне статеве дозрівання, обумовлене надлишковим виділенням (відносно вікової норми) статевих гормонів. Перш за все це проявляється у появі вторинних статевих ознак у віці, який на два стандартних відхилення менший середнього віку статевого дозрівання у нормі (8 років для дівчаток і 9 років для хлопчиків). Причинами можуть бути пухлини, травми центральної нервової системи, епілепсія, пренатальна або перинатальна інфекція, енцефалопатія, менінгіт, нейрофіброматоз, гранулематозні захворювання (наприклад, саркоїдоз); киста яєчників, пухлини яєчників тощо. Децелерація - протилежне до акселерації явище. Конституціональною причиною гіпогонадизму (сповільненого статевого дозрівання, обумовленого зниженою секрецією статевих гормонів) може бути недостатня для відповідного віку секреція нейрогормонів (Herbert, S.Kupperman, 1988). У основі цього порушення лежить незрілість центральної нервової системи, коли гіпоталамо-гіпофізарна система не досягає повного дозрівання й розвитку. К випадку інших причин (системна неендокринна, ендокринна) гіпогонадизм може бути пов'язаний із іншими патологіями.

Гігієна жінки в період статевої зрілості

Гігієнічні правила в період розквіту усіх функцій жіночого організму визначаються насамперед тим, що жінка вступає у смугу статевого життя і материнства. У цьому періоді, як і раніше, зберігаються непорушними правила гігієни менструації. У зв'язку із початком статевого життя надзвичайно важливим стає облік строків настання чергових місячних. Затримка менструації у цьому періоді життя жінки найчастіше є ознакою настання вагітності. Однак гінекологічні захворювання жінок, які живуть статевим життям, теж супроводжуються порушеннями місячних. Тому при найменшому порушенні строків і характеру менструацій жінка повинна негайно звернутись до лікаря для з'ясування причин цих явищ. Чим раніше буде встановлено причину розладу менструації, тим ефективнішими виявляться заходи, вжиті для усунення цього розладу. Якщо причиною затримки місячних є вагітність, то чим раніше її буде виявлено, тим швидше жінка зможе змінити свій режим і проявити піклування про нормальний розвиток своєї майбутньої дитини, тим вона раніше дістане поради лікаря, додержання яких сприяє найбільш правильному перебігові вагітностіі майбутніх родів.

Для здоров'я жінок велике значення має гігієна статевого життя. Вступ до шлюбу, організація родини, вагітність, роди, годування і подальше виховання дитини забирають багато життєвих сил, фізичної і психічної енергії жінки. Якщо при цьому враховувати складність функції статевого апарату жінки, психологічні особливості жіночого організму, то стає цілком очевидним, що в житті жінки статеве життя відіграє значно більшу роль, ніж у житті чоловіка. Початок статевого життя в жінки нерідко пов'язаний із великими переживаннями.

Одні жінки з початку статевої зрілості відчувають потяг до статевого життя і дістають від нього задоволення. Інші спочатку не відчувають потреби в статевій близькості і тільки з часом під впливом сексуальної абстиненції ця потреба розвивається. Деякі жінки взагалі не відчувають задоволення від статевих зносин. Відсутність або зниження статевого почуття не ж хворобою. Часто, коли мине деякий час, нерідко досить тривалий, під впливом регулярного статевого життя у жінок поступово розвивається статеве почуття. Іноді воно з'являється лише після народження дитини, а часом після других чи третіх родів.

Основним правилом гігієни є статеве життя в рамках сталого шлюбу. Нерегулярні, випадкові статеві контакти завжди загрожують небезпекою зараження венеричними хворобами. Більше того, мікрофлора піхви з плином часу пристосовується до мікрофлори органів чоловіка і зміна партнера викликає порушення мікрофлори піхви (гарднерельоз - дисбактеріоз піхви), що супроводжується неприємним запахом "гнилої риби".

Перед одруженням жінка й чоловік повинні попередньо перевірити стан свого здоров'я, порадитися з лікарем. Для цього можна звернутися до центру планування сім'ї. Це необхідно як для благополучч майбутнього подружжя, так і для здоров'я їхнього потомства.

Період шлюбної зрілості дівчат визначається не стільки появою менструацій, скільки визріванням усього організму для акту дітородіння. Ріст жінки, розвиток її кісток, тазу статевих органів триває до 19-20 років. Тому статеве життя і материнство до цього віку шкідливі і несприятливо позначаються на здоров'ї жінки і життєздатності її потомства. Жінки, які занадто рано почали статеве життя, старіють раніше. У віці до 19-20 років вагітність і роди проходять важче, захворюваність після родів - вища, ніж у віці після 20 років. Якщо врахувати при цьому, що міцність шлюбів, укладених у занадто молодому віці, менш стійка, бо свідомість у виборі супутника життя недостатня, а нахили і смаки ще остатночно не встановились, то цілком обґрунтованою є думка про шкідливість раннього шлюбу. Однак і пізній шлюб також небажаний, він теж має свої негативні сторони. Перші роди у віці після 35 років проходять з частими ускладненнями для здоров'я матері і дитини. Навіть у віці після 30 років перші роди проходять значно важче, ніж у 20-25 років. Отже, статеве життя повинне починатися не раніше, ніж жінка досягне повної статевої зрілості, але й не занадто пізно.

При статевих надмірностях розвивається нервозість, слабкість, розбитість, а постійний приплив крові до статевих органів жінки, яким супроводжується статевий акт, призводять до сильних тривалих і болісних менструацій. Найбільш сприятливим часом для статевих зносин слід вважати вечірні години, перед сном. Ні жінці, ні чоловікові не можна мати статевих зносин у стані алкогольного сп'яніння, оскільки статеві зносини можуть мати травматичний характер. Діти, зачаті в стані сп'яніння, можуть народитися кволими, неповноцінними і відставати в розвиткові.

Безумовно, заборонено статеві зносини під час менструації. Легка травматичність слизової оболонки зовнішніх статевих органів під час місячних, оголена поверхня порожнини матки, відірвана її слизова оболонка, а також сама менструальна кров є дуже сприятливим середовищем для розвитку інфекції. Статевий акт за цих умов може потягти за собою проникнення інфекції в статеві органи, їх запалення, а також посилення менструальної кровотечі внаслідок припливу крові до статевих органів. Тому під час менструації не можна не тільки мати статевих зносин, але слід уникати і статевого збудження, оскільки воно спричиняє посилений приплив крові до статевих органів.

Одним з гігієнічних заходів, які межують з лікувальною процедурою, є спринцювання. Лікарі іноді рекомендують жінкам спринцювання з гігієнічною і лікувальною метою. Слід пам'ятати, що здорові жінки, в яких виділення з статевої щілини мають звичайний характер і не викликають ніяких хворобливих явищ, взагалі не повинні спринцюватись а лише підмиватися. При систематичних спринцюваннях із піхви вимивається нормальна для здорової жінки мікробна флора, що є дуже небажаним і може призвести до неприємних наслідків. Ні в якому разі не можна спринцюватися під час місячних. При настанні вагітності продовжувати спринцювання без попередньої поради з лікарем не можна.

Гігієна вагітної жінки

У період вагітності усі органи жінки працюють із значно більшим навантаженням, ніж невагітної. Як правило, організм більшості вагітних справляється з цим навантаженням досить легко і під час вагітності настають зміни, які не тільки не завдають шкоди жіночому організму, а, навпаки, сприятливо впливають на її здоров'я, сприяють розквітові.

Для вагітної жінки велике значення має додержання чистоти тіла. У шкірі людини закледено багато маленьких залоз, отвори яких виходять на її поверхню. Потові залози через шкіру виділяють піт - рідину з відпрацьованими речовинами. Крім потових залоз, у шкірі є сальні залози. Піт і сало які виділяються, скупчуючись на поверхні тіло, поступово розкладаються, мають неприємний запах, закупорюють вивідні протоки залоз і цим самим завдають великої шкоди організмові людини. Крім того, на поверхні шкіри осідає пил з мікробами, що є в ньому, і він може стати джерелом гноячкових захворюван шкіри, які під час вагітності дуже небезпечні як для вагітної, так і для плода, який розвивається.

Щоранку вагітна повинна підмиватися й обтирати все тіло водою кімнатної температури з наступним розтиранням шорстким рушником. Перед сном обов'язково треба мити руки, обличчя і обов'язково ноги. Слід обрізувати нігті, щоб під ними не скупчувався бруд. Особливу увагу треба приділяти триманню в чистоті зовнішніх статевих органів. Під час вагітності виділення з піхви збільшуються Збираючись і розкладаючись. вони призводять до утворення запрілостей, появи гноячків і є добрим живильним середовищем для мікробів, які, розвинувшись на зовнішніх статевих органах, можуть попасти через піхву до матки і спричинити запальні захворювання під час вагітності, під час родів або у післяродовий період.

Догляд за зовнішніми статевими органами для кожної вагітної повинен бути щоденним і обов'язковим. Для тримання зовнішніх статевих органів у чистоті рекомендується дворазове підмивання (вранці і ввечері) теплою водою з милом під проточним струменем води. Підмиватися водою, налитою в таз, не рекомендується, бо при цьому вода забруднюється і таке підмивання даж не користь, а шкоду. Перед і після кожного підмивання треба старанно мити руки. Для підмивання необхідно користуватись тільки кип'яченою водою. Підмиватися треба спереду назад (від лобка в напрямі до відхідникового отвору), інакше може бути занесена інфекція з прямої кишки у піхву.

Спринцювання піхви під час вагітності без призначення лікаря не дозволяється.

Для просушування зовнішніх статевих органів слід мати окремий рушник, який треба прати не менше двох разів на тиждень. Під час прання цей рушник треба обов'язково кип'ятити, а після висушування прогладжувати гарячою праскою.

Влітку вагітним рекомендується приймати душ, а протягом решти року - щодня митися теплою водою з милом. Паритися у лазні ні в якому разі не можна. В останні 3 місяці перед родами вагітній вже не дозволяється приймати ванну, бо у піхву, а звідти до матки, можуть попасти брудні змивні води, в яких є мікроби. Щотижня слід міняти постільну білизну, а настільну (особливо при підвищеній пітливості) - ще частіше.

У період вагітності об'єм грудних залоз помітно збільшується. Вони стають тугішими. З перших тижнів вагітності виділяється густа рідина жовтуватого кольору - молозиво. Краплини молозива осідають на шкірі соска, засихають і утворюють шкірочки, де можуть оселятися мікроби. Одяг у цей період не повинен перешкоджати їх нормальному ростові. Треба вживати заходів до того, щоб молочні залози не звисали, бо це призводить до порушення лімфо- і кровообігу в них, до явищ застою. Бюстгальтери повинні мати широкі шлейки і не травмувати шкіру плечей. Застосування з метою загартовування сосків різних мазей, спирту, одеколону та інших засобів не рекомендується, бо це не дає бажаного ефекту. Більше того, не рекомендується мити соски перед годуванням дитини, оскільки дитина шукає сосок по запахові.

Плід, який розвивається внутрішньоутробно, споживає кальцій і фосфор із материнського організму. Якщо в їжі вагітної мало мінеральних солей, на побудову скелета плода витрачаються запаси кальцію і фосфору з організму матері. Внаслідок цього зуби вагітної втрачають кальцій, стають неміцними, розхитуються і випадають. В ушкоджених зубах активується процес руйнування їх, а мікроби, які є там, можуть проникнути у внутрішні органи і викликати тяжкі септичні захворювання. Існує тісний анатомо-фізіологічний зв'язок порожнини роту й всього організму обумовлює можливість появи уражень слизовою оболонки роту за наявності відповідної патології внутрішніх органів й систем організму. За гіпоацидного гастриту спостерігається гіпертрофія сосочків язика, поява на ньому осередків десквамації, наліт на ньому. При усіх формах гастриту часто розвиваються катаральний гінгвіт. набряк слизової оболонки щік, тріщини зуб, заїди. Часто відзначаються гіпер- бо гіпосалівація. Виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки супроводжується гінгвітом, нальотом на язику, десквамацією сосочків, заїдами, сухістю у роті. При захворюваннях печінки й жовчного міхура спостерігається сухість, парестезії, гіркість у роті, гінгвіт, набряк слизової оболонки порожнини роту. Цироз печінки супроводжується посиленнм судинного малюнку слизової оболонки м'якого піднебіння, появою телеангіектазій. При хронічному коліті й ентероколіті відзначаються гінгвіт, глосит,афтозний стоматит, заїди, ураження пародонту, обкладеність язика. При анеміях спостерігається спотворення смакових відчуттів, парестезії й сухість слизової оболонки порожнини роту. У період вагітності у жінок відбувається перебудова гормонального балансу. У порожнині роту це проявляється виникненням гінгвітів, частіше - гіпертрофічного. Розвивається або загострюється генералізований пародонтит. Догляд за зубами під час вагітності є звичайним. Після прийому їжі на зубах, між ними та у їх тріщинах залишаються маленькі шматочки їжі, які стають живильним середовищем для карієсогенних бактерій. За високої липкості шматочків їжі вони можуть до чергової чистки зубів (а можливо і після чистки) залишатися й підживлювати патогенну мікрофлору порожнини роту. Вони стають критичними для здоров'я зубів осередками, сприяючими їх руйнуванню. Тому рекомендується ретельно чистити зуби після кожного прийому їжі.

Дієта вагітних повинна бути багата білками - будівельним матеріалом організму плода. Прийом лікарських препаратів під час вагітності необхідно щоразу узгоджувати із лікарем і в жодному разі не вдаватися до самолікування, оскільки лікарські засоби, речовини можуть бути тератогенними й згубними для плода, що формується.

Джерела

1. О.Г.Пап, Б.Й.Школьник, Я.П.Сольський - Гігієна жінки.
2. В.М.Аніщенко, Г.О.Бєлицька, А.С.Єфімов та ін. - Енциклопедія сімейного лікаря (у 2-х кн.).
3. Мавров І.І. - Статеві хвороби: Енциклопедичний довідник, "АСТ-Пресс", 1994, 480 с.
4. В.П. Баштан, В.Ф. Почерняева, Т.А. Жукова, Л.Н. Васько, Л.А. Лымарь - Средства защиты организма от действия ионизирующего излучения. Полтава, 2016. – 135с.
5. М.М.Фіцула - Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. — 528 с. (Альма-матер).