Вишивка/Елементи геометричного орнаменту

Геометричні орнаменти дозволяють виконувати візерунки «в ряд», як це часто зустрічається на рушникових вишивках. Найперше «в ряд» шиються початкові геометричні знаки, викликаючи аналогії з ідеями пізнання вимірів часу і простору, розвитку і руху.

Найпоширеніші елементи геметричного орнаменту:

Крапка. Найпростіший елмемент вишивки. Вона ставиться у центрі розеток, від неї відходять промені хрестів, її бачимо в овалах, колах, у ромбах і кутах, у перетинах ліній, фактично у всіх видах вишиваних орнаментів, виконаних у найрізноманітніших техніках. Як декоративна деталь оформлення рослинних шевронів, крапка особливо часто використовується на бічних горизонталях і вертикалях «чернецьких» рушників. Там вона досить значних розмірів, часом різноколірна серед загалом чорно-червоної чи лише червоної гами вишивки. Інші версії знаку є способом окреслення рушникових сюжетів, створюють своєрідні рамки, в яких ці сюжети існують. З крапок створюються також обриси складних геометричних конструкцій. Поставлені у певному порядку, крапки ніби дозволяють глядачеві домислити всю фігуру, подумки провівши по них пряму чи звивисту лінію.

Ромб — паралелограм з рівними сторонами чи не найбільш популярний знак геометричної вишивки Середньодніпрянщини. Здавна цей знак вважають символом родючості, запліднення; символ жіночого начала в природі – Матері-Природи. В орнаменті цей символ зображується у вигляді ромба з гачками на верхній та нижній вершинах. Вшанування ромбу на Середньодніпрянщині можна датувати останньою чвертю кам'яного віку, бо саме тоді, у верхньому палеоліті, прадавні митці почали використовувати цей знак як символ ма-монта-блага, відтворюючи його у традиційному ромбо-меандровому орнаменті. На цій території ромб відтворений з деталей прикрас побутових і культовивих споруд, речей, знайдених при археологічних роботах в с. Мізин, Чернігівської і Межиріч, Черкаської областей, на Київщині, Полтавщині, звідки ромб і прийшов у студії з первісного мистецтва всього світу. Відомий з початків людської цивілізації знак наповнив собою види мистецтва різних часів, різних культурних контекстів. Подніпрянський ромб має не лише широкий ареал побутування, а й різні мистецькі інтерпретації, що стосуються як технік його виконання, так і розмірів знаку. Ромб характерний різноманіттям способів взаємодії з орнаментальними мотивами інших видів узорів, характеризується найнесподіванішим переосмисленням його архаїчної форми.

Прямокутники і квадрати — на рушниках нерідко шиються без наповнення іншими знаками. «Порожні» квадрати і прямокутники вибудовуються у ряди, оточені горизонтальними лініями. Часом знаки дуже зменшені, розділені вертикальними рисочками, волютками чи сигмами, в кольорі — почергово червоні і чорні. Як окремі деталі, прямокутники дуже цікаво використовуються художницями сіл Золотоніського району Черкащини. Поширеним методом вишиваної інтерпретації квадрату є «встановлення» його на один із кутів. На деяких рушникових узорах квадрати складаються з плахтових рушникових рядів: червоні і чорні квадратики, чергуючись, створюють враження рухливості, змінності узору, хоч і побудованого з однакових знаків. Середньодніпрянські вишивальниці всіляко маніпулюють квадратом: ставлять його в центрі дванадцятикутників, восьмикутників, хрестів, оточують квадратиками інші геометричні знаки, роблять квадрат основою для розміщення на ньому ромбів, вписують його у знак кола та у хрести.

Трикутник – символ вогню, який дещо нагадує собою язик полум'я. Трикутник, вершина якого спрямована догори, — знак Духа, а зображений вершиною донизу – символ Матерії.

Коло також належить до початкових знаків геометричного орнаменту.В орнаментах, як і в ритуалах, сутность кола імітуює сонячне коло.

Сигму як знак, відомий світовому мистецтвознавству, в сучасних дослідженнях української вишивки іноді чомусь називають «есовидним зображенням». Знак справді відтворює латинську літеру «5», та виглядає швидше схожим на подвійну спіраль, що складається з двох симетричних волют. Цей дуже давній знак, що сягає витоків орнаментальної культури людства, в рушникових узорах шиється як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні. Вертикальні сигми в рушниках — це часом лише одиничні знаки, усамітненість яких підкреслюється він-коподібними формами рослинного орнаменту. Згідно з законами фонетичного символізму, сигмами могли позначатися певні звуки, пов'язані з життям природи, приміром свист вітру, шум води, сичання змії. Симетричні закінчення сигм своїми круговими вигинами можуть передавати особливості первісного бачення обрисів горизонту, з'єднання неба і землі, відтворювати образи місяця, зірок, колоподібних знаків води — озер, криниць, загалом якоїсь нерозривності взаємозалежних природних явищ. Дуже цікавими є рушникові графічні сигми. Як правило, вони шиються поперемінно з восьмикутниками в ряд, один знак за іншим, і при цьому не зливаються між собою. Коли подумки накласти такі зображення одне на одне, вибудовується традиційна свастика, специфічний прадавній загальнопланетний знак. Є ряд варіантів вишивок, де сигми складаються у довгі горизонтальні ряди.

Завиток або спіраль звичайно визначається як художній мотив, що складається з кривої, яка має півкола або кола, що поступово збільшуються у діаметрі (спіраль). У подвійної спіралі дві криві з'єднуються у центрі, біжуча спіраль — ряд пов'язаних між собою спіралей. Знак є одним з історичних мотивів символізму орнаментального мистецтва всього світу, при цьому його «прочитання» досить неоднозначне. Деякі дослідники часом відмовляють спіралі в будь-якому символічному значенні.

Плетінка. На рушниках є безліч знаків, що мають вигляд вузлів, стрічок, сіток. Так відлунюється в рушниковій вишивці мотив плетінки, характерний також для давньохристиянського та ісламського мистецтва. Вважається, що плетінка почала виходити з українського орнаментального мистецтва ще в часи Київської Русі. Але такі висновки заперечуються не лише рушниковими традиціями. Плетінку можна зустріти як улюблений середньовічний мотив у книжковій мініатюрі, побачити серед прикрас храмів, на витворах українського художнього фарфору ХІХ-ХХ ст. Як і в символіці спіралевидних форм, тут відчувається відгомін обрядових рухів людини. Це підтверджують хоча б ритуальні хороводні плетінки у веснянках «Мости», «Ворітця», «Король», «Царенко», «Жона» та інші, головним елементом яких є переплетені руки виконавців. На рушниках плетінка зустрічається рідко, але все ж вишивається навіть у чистому вигляді ще наприкінці XIX та на початку XX ст.

Література

О.В.Стрілець, Мистецтво вишивки українського рушника, Навчально-методичний посібник, “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, 2006р.