Арабська мова/Вступ

Стародавня мова з сім'ї семітських мов, до яких також належать староєврейська і арамейська - мови, на яких написані тексти Біблії і проповідував Ісус-Спаситель. Виникла і здобула розвиток в степах, горах, лісах і пустелях Аравії - регіону на півдні Євразії.

Арабська мова — це мова Магомета, який за вірою древніх степовиків Аравії був посланий Богом з метою спасіння і настанови у вірі людей Аравії і всього світу. Божі одкровення виражені в його словах і проповідях стали основою святого Корану тобто Читання, так само як пов'язаного з ним устного передання, які заклали основи віровчення про єдиного Бога, що стало відоме в світі як іслам, тобто смирення (перед Богом), а його прихильники як мусульмани тобто смиренні. В рамках цієї традиції арабській мові надається винятково важлива роль, як мови Божого одкровення, настанови і богослужіння.

Арабською проводиться богослужіння стародавніх православних християнських громад Сирії і Антіохії (Антіохійський патріархат) - мова визначної філософії, культури, літератури і богослів'я. Цим зокрема пояснюється популярність даної мови серед вчених кіл тодішньої України на теренах стародавньої і середньовічної Русі (Великого князівства Руського, Литовського і Гетьманщини), нарівні з старослов'янською, грецькою, латиною і староєврейською (арамейською) - основними мовами науки і культури центральної і західної Євразії того часу. Про це говорять численні документи, література і свідчення, які дійшли до нас з XV-XVIII ст.

В містах і степах України перші мусульмани і просто арабомовні люди - купці, дипломати, воїни, проповідники, мандрівники а то і емігранти з'явилися вже в перші століття після появи ісламу і царства Агарянського (Арабського халіфату) в самій Аравії, сприяючи виникненню і поглиблення різноманітних зв'язків - духовних, культурних, господарських між цими регіонами світу. Так само в Аравії і на Близькому Сході стали все частіше бувати люди з Русі і сусідніх регіонів. Є всі підстави говорити про існування в цей час в руських містах і степах мусульманських спільнот, хай і невеликих.

Пізніше, в часи царства Ординського (Татарського, Монгольської імперії) арабська мова стає однією з мов діловодства у цій велетенській багатонаціональній державі центральної Євразії, особливо в тих її регіонах, які належали до сучасної Середньої Азії, тобто колишніх провінцій царства Арабського. Разом з тим є всі підстави говорити, що в цей час на Русі з'являється спільнота руськомовних мусульман. Після розколу царства Ординського у XIV-XV ст чимало з них знайде притулок у Великому князівствах Литовському (згодом - Речі Посполитій) і Московському (згодом - царстві Руському) і стане відома як литовські і староруські татари. Також арабська мова як мова богослужіння, діловодства культури і літератури в цей час мала великий вплив на тюркомовні народи регіону, в т.ч. предків сучасних кримських (дніпровських, донських, таврійських і кубанських), поволжських (казанських) та сибірських татар, казахів і турків, а також народи Кавказу.

Крім того, арабська мова з часів проповіді Магомета і царства Арабського була, і залишається мовою міжнародного спілкування у відповідних регіонах Євразії і Африки, зокрема тих, які у XIV-XX ст. входили до складу царства Турецького (імперії Османської), а також багатьох сучасних держав світу, які досить успішно розвиваються.

В середині XX ст. арабська мова нарівні з російською, англійською та іншими отримує статус робочої мови ООН, в кінці XX ст починається її успішний і бурхливий розвиток у світовому Міжмережжі (Інтернеті). Все це підтверджує її важливий статус і дає підстави говорити про великі майбутні перспективи у житті людства XXI ст.