Історія Київської Русі-України
Історія Київської Русі-України — підбірка матеріалів і онлайн-підручник з історії земель і людей Київської Русі-України, яку кожен може редагувать.
Історія Київської Русі-України, Подніпровської Русі починається в прадавні часи, коли на землях Подніпров'я оселились перші представники людського роду, нащадки згаданого у Святому Письмі легендарного діда Адама, Першочоловіка Землі Піднебесної.
Перші писемні згадки про ці краї відносяться до часів старожитньої Великої Еллади (Греції), вихідці з якої у своїх літописах, в першу чергу звісно славнозвісний літописець дід Геродот, занотували присутність різноманітних людей, родів і племен у цих краях, людей, яких вони узагальнено називали на свій лад скіфами, а місцеві землі відносили до величезного регіону, який окреслювали у своїх працях як Велика Скіфія.
По Різдві Христовому, Чудесному Приході на Землю Піднебесну Бога-Спасителя Всесвіту вже мабуть по нашестю на Європу грізних людей Степу, гуннів ми бачимо землі Подніпров'я у складі обширної області, яку можна окреслити поняттям Словянщина, тобто Область Слов'ян, людей Доброго Слова і Грізної Слави, сукупності споріднених родів і племен, які говорили схожими мовами і поділяли схожі вірування.
Згодом ми бачимо появу на Подніпров'ї нової кріпості-города Києва, яке стало столицею невеликого слов'янського князівства, що розташувалось в цьому краї. Лежачи на краю земель Степу Безкрайнього князівство мусіло платити дань могутній Степовій Державі - Каганству Хозарському.
Після багатьох десятиліть залежності від хозар з півночі, з города Новгорода прийшли до Києва споріднені місцевому люду племена, очолювані руссю, людьми слов'янського, германського і угрофінського походження, які утворювали в регіоні окремий клас військових людей, військовий народ Північної Європи, відомий деяким дослідникам під збірною назвою варяги або вікінги.
Руси допомогли місцевим жителям відбити рідний Київ з під влади хозарів і з того часу руські князі почали княжити в Києві, місцевий слов'яномовний народ взяв собі нову самоназву - руси або русини, а Подніпров'я стало звати Київською або Руською Землею.
За часів руського князя Володимира Великого Києво-Руська Держава прийняла в якості основної віри християнську зі слов'янською мовою богослужіння. З того часу на Руській Землі, на Київській Русі-Україні можемо починати вести мову про книжництво і власну книжну шкільну науку. Перші книги, які стали доступні місцевим людям рідною, слов'янською мовою були Псалтир, Апостол і Євангеліє, а також деякі богослужбові і перекладні житія деяких святих. Так на Київській Русі-Україні почала буяти нова, самобутня слов'яномовна робоче-християнська культура, яка дала могутній поштовх для розвитку всьому суспільству сходу історичної Великої Європи і всій Великій Скіфії, центральній Євразії, яка згодом буде називатись Велика Тартарія, а потім Велика Росія - на честь руської віри, культури і народу, вихідців з Київської Русі-України.
Після кількох віків розвитку і розширення Києво-Руської Держави наступив її занепад - зі сходу прийшло Всевелике Степове Військо-Орда, яке за підтримки бідніших верств населення Києво-Руської Держави зруйнувало її структури влади і включило її у свій склад. Так почалась багатовікова епоха життєдіяльності Русі у складі Царства Ординського зі столицею на Поволлжі, Військово-Ординської Держави Євразії, яка завершилась розпадом Військово-Ординської Держави спочатку на кілька сполучених між собою союзницькими стосунками Військово-Ординських Держав, зокрема виникли окрема Кримська, Казанська, Казахська та інші, а потім до посилення Московського Князівства. Московсько-Руської Військово-Ординської Держави і перепідкорення нею до свого складу уламків старої Військо-Ординської Держави. З іншого боку, в цей період землі Київської Русі-України відійшли спочатку до складу Литовської, Литовсько-Руської Держави, а потім до складу Речі Посполитої, Польсько-Литовської Держави на степових кордонах якої (які проходили по Подніпров'ю - Україні) виникло нове утворення - Козацько-Християнська Військово-Ординська Держава, Держава Війська Подніпровського, Війська Запорізького, яка повністю змінила структуру влади у суспільстві сходу Європи.
У XVII ст. внаслідок козацького повстання у Речі Посполитій напівавтономна Козацько-Християнська Військово-Ординська Держава Подніпров'я здобула свою незалежність і заключила союзний, а потім і вірнопідданський договір з Московсько-Руською Державою, яка внаслідок цього суттєво посилилася. Так завдяки злиттю двох Руських Військово-Ординських Держав була утворена нова Військово-Ординська Держава Євразії - Російська Військово-Ординська Держава, Російська Імперія.
Проіснувавши два століття у XX ст. Російська Імперія розпалася давши життя новим Державам сходу історичної Великої Європи і історичної Великої Скіфії-Тартарії-Росії, більша частина з яких об'єдналася у нову Соборну, Військово-Ординську Радянську Державу, Сполучені Радянські Держави Євразії, однією з цих Держав стала відроджена Українська, Києво-Руська Держава зі столицею в Харкові, а потім в Києві, на Подніпров'ї.