Іменики

Іменики в міжслов'янській мові ред.

Так само як і в всіх слов'янських мовах іменики мають № роди(Чоловічій, Жіночій, Середній) Два числа(Множина та Однина) і сім відмінків (називний, знахідний, родовий, давальний, орудний, місцевий, кличний).
Розберемося з ними по черзі

Класи Імеників ред.

Існує 4 класи імеників

До першої відміни належать усі іменники чоловічого роду, що закінчуються на приголосний, а також іменники середнього роду, що закінчуються на -о або -е. І в середині даного класа розрізняють ще підкласи.
До другої відміни належать усі іменники жіночого роду на -а.
ІІІ відміна всі іменники жіночого роду на приголосний.
Факультативна четверта („атематична”) відміна обговорюється нижче

Підкласи першого класу ред.

У межах першої відміни ми розрізняємо три типи. Ця різниця стосується лише називного, знахідного та кличного:

Одушевлений чоловічий рід (тварини та особи чоловічої статі): знахідний відмінок завжди ідентичний родовому
Неживі відмінки чоловічого роду (всі інші іменники чоловічого роду): знахідний відмінок завжди збігається з називним.
Середній рід: називний, знахідний і кличний завжди ідентичні.

Ще розрізняють моделі твердого та м’якого відмінювання. М’які стебла – це стебла, які закінчуються на š, ž, č, c, j, љ або њ. Як правило, після м’якої основи -о і -ы закінчення стають -е, -є стає -и.

Відмінювання однини та множини ред.

Однина ред.

Таблиця однини

Множини ред.

Примітка ред.

Місцевий відмінок однини - це те, де слов'янські мови найбільше відрізняються. Рекомендоване закінчення -у (тобто те саме, що й давальний), яке в більшості мов зустрічається принаймні в деяких випадках. Крім того, можна використовувати -є після твердих приголосних і -и після м’яких приголосних (наприклад, братє, мужи). У кличному відмінку k, g і h стають č, ž і š перед e: чловєк → чловєче, Бог → Боже. Слова на -ец мають кличне закінчення -че замість очікуваного -цу: отец → отче. Деякі іменники, що закінчуються на твердий приголосний, мають у науковому правописі м’який приголосний, напр. гость „гість”, лєкарь „лікар, лікар”. Вони можуть мати як тверде, так і м’яке відмінювання: род.мн. гостов або гостев. Слова на -анин втрачають морфему -ин- у множині: наз.одн. Словјанин, род.одн. Словјанина, але: наз.мн. Словјани, род.мн. Словјанов. На -а є кілька слів, що позначають осіб чоловічої статі, наприклад слуга «слуга», колега «колега», судја «суддя» тощо. У множині вони відмінюються як брат або муж, але в однині вони дотримуються моделі другої відміни.

Приклади ред.

Відмінювання імеників чоловічого роду ред.

Практично всі іменники чоловічого роду закінчуються на приголосний. Загалом, для іменників чоловічого роду існує лише одна модель відмінювання, але слід пам’ятати кілька речей:

У випадку одушевлених іменників (тварини та особи чоловічої статі) знахідний відмінок завжди збігається з родовим, тоді як у випадку неживих предметів знахідний відмінок збігається з називним. Після м'якого приголосного закінчення -ом, -ов і -ы змінюються на -ем, -ев, -е. Одушевлені іменники мають закінчення називного відмінка множини -и замість закінчення -ы/-е неживих іменників. Чотири приклади: брат „брат”, дом „будинок”, муж „людина”, крај „країна”.

Живий твердий
	однина	множина
наз.	брат	брати
зн.	брата	братов
род.	брата	братов
Приклад	Приклад	Приклад
Приклад	Приклад	Приклад
Приклад	Приклад	Приклад
Приклад	Приклад	Приклад
Приклад	Приклад	Приклад
Приклад	Приклад	Приклад